Приєднуйся до нашої організації, подати заявку онлайн

Нас більше тисячі членів організації, наступним можеш бути ТИ!

Проекти документів для обговорення

 

Зауваження та пропозиції,

 

прийняті на розширеному засіданні Ради ВПГО «Спілка аудиторів України»

 

за участю голів територіальних відділень ВПГО «САУ», керівників та представників професійних організацій Федерації професійних бухгалтерів та аудиторів України, ВГО «Спілка податкових консультантів України» членів Аудиторської палати України, уповноважених регіональних представників Аудиторської палати України та науковців

 

 щодо проекту Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність», оприлюдненого на офіційному сайті Міністерства Фінансів України 17.08.2015 року (http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?showHidden=1&art_id=424591&cat_id=407082&ctime=1440161498206.)

 

 

 

Учасники розширеного засідання Ради ВПГО «Спілка аудиторів України» від імені професійної аудиторської спільноти України висловлюють в цілому підтримку повної гармонізації норм національного законодавства про аудиторську діяльність із законодавством Європейського Союзу, зокрема, Директивою 2006/43/ЄС Європейського Парламенту та Ради про обов'язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності (далі – Директива ЄС 43) та Регламентом (ЄС) № 537 від 16.04.2014 р. «Про особливі вимоги до обов`язкового аудиту суб`єктів суспільного інтересу» (далі – Регламент 537) і впевнені, що законодавчі зміни будуть направлені на підвищення незалежності, якості та конкурентоспроможності національного аудиту.

 

Разом з тим, вважаємо за необхідне висловити наступні зауваження та пропозиції до проекту Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність», оприлюдненому на офіційному сайті Міністерства фінансів України 17.08.2015 року.

 

Аналіз змісту законопроекту дає підстави стверджувати, що наслідком його прийняття стане повна зміна принципів та механізмів регулювання аудиторської діяльності та аудиторської професії, збільшення впливу державного органу (Міністерства фінансів України) на аудиторську діяльність.

 

Головною вимогою Директиви ЄС 43, яка на сьогоднішній день не реалізована в Україні, є створення системи суспільного нагляду за аудиторськими фірмами та аудиторами, що здійснюють аудит суб’єктів суспільного інтересу, якою має керувати компетентний орган, призначений державою, шляхом внесення змін у законодавство. Також реформування потребує система сертифікації аудиторів. Інші вимоги Директиви ЄС 43 щодо організації реєстрації аудиторських фірм та аудиторів, застосування міжнародних стандартів аудиту, внутрішньої організації аудиторської фірми, забезпечення контролю якості, безперервного навчання аудиторів реалізовані в України через чинний Закон України «Про аудиторську діяльність» та регуляторні документи Аудиторської палати України.

 

Законопроектом Міністерства фінансів встановлюється залежність фінансового контролю, який здійснюється незалежними аудиторами та аудиторськими фірмами від Міністерства фінансів України, що, в свою чергу, створює реальну загрозу політичного впливу на аудиторську діяльність, а також створює підстави для виникнення корупційного ризику.

 

Негативний вплив прийняття закону матиме, і на тих суб’єктів господарювання, які користуються послугами аудиторських фірм в Україні. Норми законопроекту призведуть до звуження кола суб’єктів аудиторської діяльності, що призведе до монополізації аудиторського ринку. Монополізація, в свою чергу, призведе до суттєвого збільшення цін на аудиторські послуги. Враховуючи кризовий стан економіки, для представників малого та середнього бізнесу вони стануть недосяжними. Тобто, користувачі фінансової інформації втратять можливість отримувати незалежну думку щодо її відповідності реальному фінансовому становищу та чинним вимогам. Виключення становлять тільки великі підприємства зі сталим фінансовим станом.

 

Все це свідчить про те, що Закон не може бути прийнятий в такому вигляді, потребує суттєвого переосмислення та доопрацювання.

 

Зауваження та пропозиції полягають в наступному.

 

  1. 1.   Зауваження до РОЗДІЛУ IX. ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВРЯДУВАННЯ АУДИТОРІВ

 

Законопроектом Міністерства фінансів України повністю відкидається система саморегулювання аудиторської діяльності, ігнорується існування та розвиток професійних громадських організацій аудиторів.

 

Враховуючи, що аудит в Україні ніколи не функціонував на засадах повного саморегулювання, ніякі з повноважень щодо регулювання аудиторської діяльності за 23 роки існування аудиту в Україні не передавалися професійним об’єднанням аудиторів, аудитори України очікують від зміненого законодавства встановлення збалансованого регулювання аудиторської діяльності на кшталт регулюванню, що здійснюється в переважній більшості країн Європейського Союзу.

 

Аудиторська діяльність є одним з найбільш складних і важких для належного регулювання видів діяльності, тому що вона включає в себе в тому числі винесення складних суджень на підставі дослідження великої кількості інформації в стислі строки. Це область, яка потребує спеціальних знань та досвіду, носієм яких є саме аудиторська спільнота. Тому повне відокремлення аудиторської спільноти від регулювання аудиту створює ризик непрофесійних рішень, які можуть призвести до неправильного направлення аудиторської діяльності, безпідставних звинувачень та необґрунтованих очікувань від аудиту.

 

Згідно огляду «Організація суспільного нагляду за аудиторською професією в 23 європейських країнах», підготовленого Європейською Федерацією бухгалтерів (http://www.fee.be/images/publications/auditing/1507_ Public_Oversight_Survey_second_publication.pdf), в більшості країн Європи професійні органи та організації залучені до системи регулювання та нагляду в аудиторській діяльності. Наприклад, в Австрії професійні організації Палата незалежних аудиторів та Інститут  незалежних аудиторів несуть відповідальність за розробку професійних стандартів та інструкцій, Орган суспільного нагляду здійснює перевірки з контролю якості шляхом залучення членів цих професійних організацій до проведення перевірок; в Бельгії Інститут аудиторів здійснює підготовку стандартів, контроль якості і дисциплінарні розслідування; в Болгарії професійна організація – Інститут сертифікованих бухгалтерів здійснює повноваження з регулювання аудиторської діяльності у всіх сферах, окрім контролю якості та дисциплінарних санкцій суб’єктів аудиторської діяльності, що здійснюють обов’язковий аудит суб’єктів суспільного інтересу; Інститут сертифікованих бухгалтерів Кіпру здійснює затвердження стандартів аудиту та контроль якості всіх суб’єктів аудиторської діяльності, різниця полягає в періодичності перевірок, очікується, що зміненим законодавством контроль якості суб’єктів аудиторської діяльності, що здійснюють обов’язковий аудит суб’єктів суспільного інтересу буде передано до органу суспільного нагляду; Асоціація аудиторів Естонії займається розробкою та впровадженням стандартів аудиту, а також управлінням системою контролю якості та дисциплінарними провадженнями, очікується, що зміненим законодавством ніякі повноваження щодо регулювання та нагляду суб’єктів аудиторської діяльності, що не здійснюють обов’язковий аудит суб’єктів суспільного інтересу не буде передано іншим органам; контроль якості всіх суб’єктів аудиторської діяльності Німеччини здійснює Аудиторська палата, а суспільний нагляд здійснюється через затвердженні плану перевірок контролю якості та періодичний розгляд результатів таких перевірок. Фінська асоціація аудиторів здійснює розробку та впровадження стандартів та дисциплінарні розслідування щодо своїх членів. Цей перелік можна продовжувати по всім країнам членам ЄС. Жодна країна ЄС не ізолювала аудиторську спільноту від регулювання аудиторської діяльності, як це передбачено законопроектом Міністерства фінансів України.

 

Розділ IX.ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВРЯДУВАННЯ АУДИТОРІВ має декларативний характер. Насправді у такій редакції професійне самоврядування неможливе.

 

Пункт 3 статті 45 декларує: «Професійне самоврядування аудиторів здійснюється через Аудиторську палату України. Аудиторська палата України є організацією, яка здійснює професійне самоврядування у сфері аудиту».

 

Пункт 4 статті 46: «Особи, які  включені до Реєстру, стають членами Аудиторської палати України.»

 

Пункт 6 статті 46: «Аудиторська палата України реєструється в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.»

 

Тобто, законопроект передбачає обов’язкове членство в Аудиторській палаті України, яка є організацією, що здійснює професійне самоврядування. Особливостей реєстрації крім зазначення, що АПУ є неприбутковою організацією, законом не визначено! Права, обов’язки, повноваження Аудиторської палати України ніяким чином не визначені. Існування інших професійних організацій та їх статус також не передбачено.

 

Повноваження організації під назвою «Аудиторська палата України» мають номінальний характер і штучно обмежені. Зазначено, що Аудиторська палата України, може виконувати (а може й не виконувати) делеговані повноваження. Тим самим професію аудитора повністю підпорядкували державному органу.

 

Директиви ЄС та Регламент ні в якому разі не скасовують самоврядування у сфері аудиторської діяльності. В цих документах передбачено тільки додаткові вимоги щодо контролю за проведенням обов’язкового аудиту суб’єктів суспільного інтересу. Навіть запровадження органу суспільного нагляду та поширення його повноважень на всю аудиторську діяльність не відміняє самоврядність в аудиті.

 

Принцип самоврядності притаманний значній частині професій. В законодавстві сучасної України існує самоврядність суддів, прокурорів, нотаріусів, адвокатів, оцінювачів та інших професій. Цей фундаментальний принцип направлений на протидію корупції та забезпечення належного контролю за професійною діяльністю.

 

В Україні немає окремого закону про самоврядні професійні організації, які б визначали особливості діяльності таких організацій. Основний закон, згідно якому діють в Україні громадські об’єднання аудиторів і аудиторських фірм – це Закон України «Про громадські об'єднання». Проте, згідно п.2 статті 2 Закон України «Про громадські об'єднання» дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення:…5) саморегулівних організацій, організацій, які здійснюють професійне самоврядування.

 

Законом України «Про громадські об’єднання» встановлені принципи, за якими створюються такі об’єднання, і одним з таких принципів є добровільність об’єднання громадян. Проект Закону Міністерства фінансів передбачає обов’язкове, автоматичне і незаперечливе членство всіх аудиторів України в Аудиторській палаті України. Виходячи з цієї норми при створенні та функціонуванні Аудиторської палати України як організації, яка здійснює професійне самоврядування у сфері аудиту (краще передбачити у сфері аудиторської діяльності!) законопроект повинен передбачати спеціальні норми створення, реєстрації, функціонування, припинення, повноважень такої організації та її органів.

 

Крім того, в Законопроекті не визначено порядок регулювання діяльності аудиторських фірм та аудиторів, які не здійснюють обов’язковий аудит, а таких в Україні, згідно звітних даних АПУ за 2014 р., більше 70 % від загальної кількості суб’єктів аудиторської діяльності.

 

Відповідно до статті 24 «Делегування завдань» Регламенту 537

 

«1. Держави-члени можуть делегувати або дозволяти компетентним органам відповідно до Статті 20(1) (прим. САУ: НКЦПФР, НКРРФП, НБУ) делегувати будь-які з завдань, які необхідно виконувати відповідно до цього Регламенту, іншим органам чи організаціям, призначеним чи уповноваженим за законом на виконання цих завдань, окрім завдань, що стосуються:

 

(a) систем забезпечення якості відповідно до Статті 26;

 

 

 

(б) розслідувань відповідно до статті 23 цього Регламенту та Статті 32 Директиви 2006/43/EC, викликаних системою забезпечення якості або посиланнями інших органів; та

 

 

 

(в) санкцій та заходів відповідно до Статті VII Директиви 2006/43/EC стосовно перевірок забезпечення якості або розслідувань щодо обов’язкового аудиту суб’єктів господарювання, які викликають суспільний інтерес.

 

Пропонуємо, створюючи Орган суспільного нагляду надати йому ті повноваження, які передбачені Директивою 2006/43/ЄС для нагляду за аудиторськими фірмами і аудиторами, які здійснюють аудит ССІ, та іншими органами та організаціями, які,  як створена за цим Законом Аудиторська палата України, будуть здійснювати повноваження з саморегулювання суб’єктів аудиторської діяльності, крім тих які здійснюють аудит ССІ . Інші повноваження делегувати безпосередньо законопроектом Аудиторській палаті України.

 

Пропонуємо Розділ IX.ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВРЯДУВАННЯ АУДИТОРІВ викласти в такій редакції:

 

Редакція, оприлюднена на офіційному сайті Міністерства Фінансів України 17.08.2015 року

Пропозиції учасників розширеного засідання Ради ВПГО «Спілка аудиторів України» від імені професійної аудиторської спільноти України

Стаття 45. Загальні принципи професійного самоврядування аудиторів

1. Метою професійного самоврядування аудиторів є об’єднання на професійній основі зусиль аудиторів для виконання покладених на них цим Законом обов’язків і забезпечення їхніх прав, представництва професійних інтересів аудиторів у державних органах, органах місцевого самоврядування, захисту професійних інтересів та соціальних прав аудиторів, сприяння підвищенню професійного рівня аудиторів та надання їм методичної допомоги, захисту інтересів фізичних і юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості аудиторів.

 

 

 

2. Професійне самоврядування аудиторів функціонує на засадах законності, гласності, незалежності, демократичності, колегіальності, виборності, обов’язковості членства аудиторів та виконання рішень органів професійного самоврядування, прийнятих відповідно до їх компетенції, забезпечення рівних можливостей доступу аудиторів до участі в професійному самоврядуванні.

3. Професійне самоврядування аудиторів здійснюється через Аудиторську палату України. Аудиторська палата України є організацією, яка здійснює професійне самоврядування у сфері аудиту

Стаття 45. Загальні принципи професійного самоврядування аудиторів

1. Метою професійного самоврядування аудиторів є об’єднання на професійній основі зусиль аудиторів для виконання покладених на них цим Законом обов’язків і забезпечення їхніх прав, представництва професійних інтересів аудиторів у державних органах, органах місцевого самоврядування, захисту професійних інтересів та соціальних прав аудиторів, сприяння підвищенню професійного рівня аудиторів та надання їм методичної допомоги, захисту інтересів фізичних і юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості аудиторів, а також здійснення саморегулювання діяльності суб’єктів аудиторської діяльності крім тих, що здійснюють обов’язковий аудит підприємств, що становлять суспільний інтерес.

2. Професійне самоврядування аудиторів функціонує на засадах законності, гласності, незалежності, демократичності, колегіальності, виборності, обов’язковості членства аудиторів та виконання рішень органів професійного самоврядування, прийнятих відповідно до їх компетенції, забезпечення рівних можливостей доступу аудиторів до участі в професійному самоврядуванні.

3. Професійне самоврядування аудиторів здійснюється через Аудиторську палату України. Аудиторська палата України є організацією, яка здійснює професійне самоврядування в аудиторській діяльності.

Стаття 46. Аудиторська палата України

1. Аудиторська палата України є неприбутковою юридичною особою, має свою печатку. Діяльність Аудиторської палати України здійснюється відповідно до законодавства та її статуту. Повноваження Аудиторської палати України визначаються цим Законом та її статутом.

 

 

 

 

 

 

 

 

2. До повноважень Аудиторської палати України належать: представлення інтересів аудиторів у державних та інших установах; забезпечення захисту соціальних та професійних прав аудиторів; участь у проведенні експертиз законопроектів і нормативно-правових актів з питань, пов’язаних з аудиторською діяльністю; забезпечення взаємодії для членів Аудиторської палати України, підготовка практичних керівництв для її членів та інші повноваження.

 

 

 

 

3. Аудиторська палата України може виконувати делеговані повноваження у порядку і на умовах визначених цим Законом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Особи, які включені до Реєстру, стають членами Аудиторської палати України .

Розмір членських внесків та інших платежів членів Аудиторської палати України, необхідних для виконання її функцій, визначає з’їзд аудиторів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Діяльність Аудиторської палати України є публічною. Звіт про діяльність Аудиторської палати України, фінансова звітність, бюджет Аудиторської палати України та звіт про його виконання, інформація про стан аудиторської діяльності в Україні, річні програми роботи та звіти про їх виконання підлягають розміщенню на її офіційному веб-сайті протягом 180 днів після закінчення календарного року.

6. Аудиторська палата України реєструється в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Стаття 46. Аудиторська палата України

1. Аудиторська палата України є неприбутковою юридичною особою, має свою печатку. Діяльність Аудиторської палати України здійснюється відповідно до законодавства та її статуту. Повноваження Аудиторської палати України визначаються цим Законом та її статутом Статут Аудиторської палати України приймається з’їздом аудиторів.

2. Аудиторська палата України здійснює передбачені цим законом повноваження з саморегулювання аудиторської діяльності суб’єктів аудиторської діяльності, крім тих, що здійснюють обов’язковий аудит підприємств, що становлять суспільний інтерес.

3. До повноважень Аудиторської палати України належать: ведення Реєстру; затвердження та впровадження професійних стандартів, проведення підвищення кваліфікації аудиторів, здійснення контролю якості аудиторських послуг, дисциплінарних проваджень, застосування стягнень, представлення інтересів аудиторів у державних та інших установах; забезпечення захисту соціальних та професійних прав аудиторів; участь у проведенні експертиз законопроектів і нормативно-правових актів з питань, пов’язаних з аудиторською діяльністю; забезпечення взаємодії для членів Аудиторської палати України, підготовка практичних керівництв для її членів та інші не заборонені законом повноваження. Аудиторська палата України може виконувати інші делеговані повноваження у порядку і на умовах визначених цим Законом.

4. Щорічно Аудиторська палата  України отримує від суб’єктів аудиторської діяльності, крім тих, що здійснюють обов’язковий аудит підприємств, що становлять суспільний інтерес, звіти про  надані ними послуги, здійснює їх аналіз та подає до Ради нагляду узагальнену інформацію про аудиторську діяльності цих суб’єктів.

5. Рішення з питань, що входять до повноважень Аудиторської палати України, прийняті Радою нагляду в межах її повноважень, є обов’язковими для виконання членами Аудиторської палати України.

6. Особи, які включені до Реєстру, є членами Аудиторської палати України .

Розмір членських внесків та інших платежів членів Аудиторської палати України, необхідних для виконання її функцій, крім тих, розмір і порядок сплати яких визначаються Кабінетом Міністрів України, визначає з’їзд аудиторів.

7. Вищим керівним органом Аудиторської палати України є з’їзд аудиторів.

Самоврядними органами Аудиторської палати України, які здійснюють окремі повноваження щодо регулювання аудиторської діяльності є комітет з освіти аудиторів, комітет з етики та контролю якості аудиторських послуг, дисциплінарна комісія та навчально-методичний центр з наукового і методичного забезпечення аудиту. Самоврядні органи Аудиторської палати України створюються за рішенням з’їзду аудиторів і не мають права делегувати повноваження, визначені цим Законом, іншим суб’єктам.

Керівники самоврядних органів Аудиторської палати України, за рішенням з’їзду аудиторів, можуть здійснювати свої повноваження на постійній основі.
У складі Аудиторської палати України утворюється Виконавчий комітет з семи членів Аудиторської палати України, включаючи Голову та двох його заступників.
Керівництво Виконавчим комітетом Аудиторської палати України здійснює Голова Аудиторської палати України.
ЧлениВиконавчого комітету, за винятком Голови Аудиторської палати України, виконують свої обов'язки на громадських засадах. 
Виконавчий комітет Аудиторської палати України є постійно діючим органом, який діє в період між з'їздами та обирається на 3 роки. Особовий склад Виконавчого комітету, включно з головою Аудиторської палати України вибирається з'їздом аудиторів.
Перебування особи у складі Виконавчого комітету Аудиторської палати України не може перевищувати терміну у шість років поспіль..
Рішення Виконавчого комітету Аудиторської палати України приймаються більшістю голосів від його загального складу і оформляються протоколом. При рівності голосів перевага надається рішенню, за яке проголосував Голова Аудиторської палати України.
За рішенням з’їзду аудиторів України членам Виконавчого комітету, членам самоврядних органів Аудиторської палати України можуть бути оплачені витрати часу для виконання завдань, визначених з’їздом аудиторів (крім участі у засіданнях цих органів), відшкодовані транспортні витрати та витрати на проживання, пов’язані з участю у роботі Виконавчого комітету та самоврядних органів Аудиторської палати України та виконанні її завдань

За рішенням з’їзду аудиторів України можуть утворюватися консультативно-дорадчі органи Аудиторської палати України без права втручання в діяльність зазначених самоврядних органів.

Аудиторська палата України може встановлювати нагороди і заохочення для своїх членів, а також мати свою емблему та символіку. Зміст та порядок використання емблеми і символіки визначається з’їздом аудиторів.

8. Діяльність Аудиторської палати України є публічною. Звіт про діяльність Аудиторської палати України, фінансова звітність, бюджет Аудиторської палати України та звіт про його виконання, інформація про стан аудиторської діяльності в Україні, річні програми роботи та звіти про їх виконання підлягають розміщенню на її офіційному веб-сайті протягом 180 днів після закінчення календарного року.

9. Аудиторська палата України реєструється в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

 

Стаття 47. З’їзд аудиторів України

1.             З’їзд аудиторів може бути черговим або позачерговим. Черговий з’їзд проводиться в другому кварталі кожного року.
2.             Конкретна дата проведення з’їзду визначається Виконавчим комітетом Аудиторської палати України. Якщо до кінця другого кварталу поточного року Виконавчий комітет Аудиторської палати України не визначить дату з’їзду, то його проведення мають право ініціювати професійні організації аудиторів або не менше ста аудиторів.
3.             Делегатами з’їзду мають право обиратися аудитори.
4.             До виключної компетенції з’їзду відносяться наступні питання:

1)             обрання голови, двох заступників та інших членів Виконавчого комітету Аудиторської палати України;

2)             створення самоврядних органів;

3)             обрання членів самоврядних органів;

4)             затвердження статуту Аудиторської палати України, положення про Комітет з освіти аудиторів, положення про Комітет з етики та контролю якості аудиторських послуг, положення про Дисциплінарну комісію;

5)             затвердження планів роботи самоврядних органів та кошторисів на їх виконання;

6)             визначення розміру членських внесків та інших обов’язкових платежів;

7)             заслуховування звітів самоврядних органів та членів Виконавчого комітету;

8)             припинення повноважень посадових осіб та інших членів самоврядних органів;

9)             затвердження змісту та порядку використання емблеми і символіки Аудиторської палати  України;

10)         вступ до міжнародних та інших організацій, вихід з цих організацій.

5.             З’їзд аудиторів може взяти до розгляду інші питання, що мають важливе значення для аудиторської діяльності, за винятком тих питань, які цим Законом віднесені до компетенції інших органів регулювання та нагляду аудиторської діяльності.
6.             Порядок денний, дата, час та місце проведення чергового з’їзду  визначаються організаційним комітетом за місяць до початку його роботи.
7.             Організаційний комітет з проведення з’їзду аудиторів України (далі - Оргкомітет) утворюється за три місяці до його скликання в кількості десяти осіб, з яких п’ять представників делегуються Виконавчим комітетом, а п’ять представників – професійними організаціями аудиторів, пропорційно загальній чисельності членів таких організацій.
8.             Прийняте рішення та інші матеріали щодо скликання з’їзду оприлюднюються в засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті Аудиторської палати України.
9.             З’їзд вважається повноважним, якщо в ньому бере участь більше половини делегатів, обраних на регіональних зборах не менше як у двох третіх адміністративно-територіальних одиницях, визначених відповідним законодавством.
10.         Графік проведення регіональних зборів аудиторів, дата, час та місце визначається Оргкомітетом за два місяці до дня його проведення.
11.         Якщо на регіональних зборах присутні менше половини аудиторів від загальної чисельності, то обрання делегатів на з’їзд здійснюється із розрахунку один представник від десяти аудиторів, які фактично присутні на регіональних зборах. За наявності кворуму делегати обираються пропорційно загальній чисельності аудиторів в регіоні.
12.         Порядок роботи з’їзду та інші процедурні питання визначаються Регламентом, який затверджується з’їздом аудиторів.
13.         Рішення з’їзду аудиторів приймаються шляхом персонального голосування більшістю голосів делегатів, що беруть участь в роботі з’їзду, а з питань припинення повноважень посадових осіб чи відкликання делегованих осіб рішення приймаються двома третинами голосів делегатів, що беруть участь в роботі з’їзду.
14.         Позачергові з’їзди можуть бути скликані Виконавчим комітетом Аудиторської палати України, Радою нагляду, а також на вимогу не менше ста аудиторів.

 

Стаття 48. Формування самоврядних органів аудиторів України

1.             Самоврядні органи аудиторів формуються шляхом висунення для розгляду на з’їзді кандидатів як безпосередньо аудиторами, так і професійними організаціями аудиторів.
2.             Кандидати від аудиторів висуваються із розрахунку один кандидат від ста аудиторів до одного самоврядного органу.
3.             Висунення кандидатур від професійних організацій аудиторів здійснюється із розрахунку один кандидат від ста аудиторів до одного самоврядного органу.
4.             Висунення кандидатів від аудиторів оформлюється підписним листом з визначенням осіб, що їх делегують. Висунення кандидатів від професійних організацій аудиторів оформлюється протоколом з’їзду цієї організації.
5.             За відсутності пропозицій від аудиторів та професійних організацій аудиторів або за необхідності делегування додаткових кандидатур, їх висунення проводиться безпосередньо делегатами з’їзду.
6.             Узагальнення пропозицій від аудиторів та професійних організацій покладається на Оргкомітет. За наслідками розгляду таких пропозицій складається протокол, зміст якого оголошується на з’їзді.
7.             За рішенням з’їзду голосування може бути таємним або відкритим і проводиться окремо по кожному самоврядному органу аудиторів.
8.             Строк повноважень членів самоврядних органів не може перевищувати трьох років та двох строків підряд.

 

Стаття 49. Професійні організації аудиторів України

1.             Аудитори з дотриманням вимог законів України мають право об’єднуватися в громадські організації за професійною ознакою і створювати професійні організації аудиторів з метою об’єднання на професійній основі власних зусиль для сприяння розвитку та поширенню професії незалежних аудиторів, підвищення значення професії аудитора в Україні для задоволення економічних інтересів суспільства, вдосконалення аудиторської діяльності, представництва у державних органах, органах місцевого самоврядування, захисту професійних інтересів та соціальних прав своїх членів, міжнародного визнання кваліфікації українських аудиторів.
2.             Аудитор має право бути повним членом тільки однієї професійної організації аудиторів.
3.             Професійні організації аудиторів мають право в порядку, визначеному цим Законом:
1)             здійснювати підготовку фізичних осіб до складання кваліфікаційного іспиту та іспитів з теоретичних знань з метою атестації аудиторів;
2)             створювати незалежні центри оцінювання знань для проведення кваліфікаційних іспитів та іспитів з теоретичних знань з метою атестації аудиторів;
3)             проводити обов’язкове підвищення кваліфікації аудиторів, які є членами цієї організації; 
4)             здійснювати зовнішній контроль забезпечення якості аудиту та інших аудиторських послуг стосовно аудиторських фірм та аудиторів, що є членами цієї організації окрім тих, що здійснюють обов’язковий аудит підприємств, що становлять суспільний інтерес;
5)             вносити на розгляд Аудиторської палати України проекти нормативно-правових актів і методичних рекомендацій в сфері аудиторської діяльності. 
4.             Професійні громадські організації аудиторів не можуть бути обмежені в реалізації своїх прав, окрім рішення суду, яке набрало законної сили.

 

 

 

  1. 2.  Звуваження до РОЗДІЛУ ІІІ «СУСПІЛЬНИЙ НАГЛЯД ЗА АУДИТОРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ»

 

Проектом Мінфіну передбачається заміна одного регуляторного органу іншим не більш ефективним регуляторним органом.

 

На чолі процесу регулювання аудиту замість АПУ становиться суто державний орган виконавчої влади – Міністерство фінансів, яке створює орган суспільного нагляду з невизначеним правовим статусом. Повноваження існуючої Аудиторської палати України розподілені між Мінфіном в особі Ради нагляду (яка по суті є підрозділом Міністерства фінансів України, оскільки не має окремого юридичного статусу, персональний склад та бюджет якої затверджується Мінфіном) та Інспекцією із забезпечення якості (статут, виконавчого директора та звітність якої також затверджується Мінфіном). Така схема не може називатися «наглядом», а є державним контролем.

 

Крім наглядових функцій на Раду нагляду та Інспекцію покладаються суто регуляторні та контрольні функції: реєстрація аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності; впровадження міжнародних стандартів аудиту, дисциплінарні провадження щодо аудиторів, застосування стягнень (ст. 14 проекту), що не відповідає пункту 4 статті 32 Директиви ЄС 43, де передбачено, що система суспільного нагляду несе основну відповідальність за нагляд (тобто чітко про здійснення нагляду за: затвердженням і реєстрацією обов'язкових аудиторів та аудиторських фірм; прийняттям стандартів з професійної етики, внутрішнім контролем якості аудиторських фірм та аудиту; подальшою освітою, контролем якості та системою розслідувань та дисциплінарних санкцій).

 

Пунктом 5 статті 14 законопроекту передбачено, що певні повноваження можуть бути делеговані Органом суспільного нагляду за аудиторською діяльністю за окремим рішенням Кабінету Міністрів України із зазначенням обсягу делегованих повноважень, порядку звітування та нагляду за їх виконанням, а також підстав для їх відкликання. Крім того, пунктом 14 статті 14 Проекту передбачена не тільки можливість делегування повноважень органом суспільного нагляду іншим органам, установам і організаціям, але і отримання такими органами, установами і організаціями фінансування в порядку, передбаченому для фінансування органу суспільного нагляду. Але не визначено яким суб’єктам  можуть бути делеговані ці повноваження та не встановлено критерії, яким мають відповідати такі суб’єкти.

 

Відсутність в Проекті критеріїв для відбору, конкретного переліку органів, установ і організацій, яким можуть делегуватися повноваження з регулювання аудиту, а також прозорої процедури делегування та контролю делегованих повноважень, поряд з набуттям права отримання фінансування як обов’язкового щорічного платежу надає можливості маніпулювати законом через прийняття підзаконних актів, також створює поле для корупції.

 

Проектом передбачений порядок формування та функціонування Ради нагляду, але не передбачений юридичний статус Ради. Згідно Проекту Рада – є органом, який має певні повноваження щодо прийняття рішень, затвердження документів, які є обов’язковими для виконання суб’єктами господарювання (аудиторськими фірмами, аудиторами), організаціями та установами, іншими юридичними особами, здійснення нагляду над іншими юридичними особами.

 

Проте на орган, який має не визначений статус, не можливо поскаржитися, він не може бути відповідачем в суді тощо. При цьому Інспекція, нагляд за діяльністю якої здійснює Рада, є юридичною особою. Виходячи з такої норми Проекту, рішення Ради не можуть бути обов’язковими до виконання, тому що Рада, не будучи юридичною особою, не буде мати законних інструментів впливу. В такому випадку жодний з суб’єктів нагляду не зможе реалізувати свої права щодо захисту від недобросовісного нагляду.

 

Відповідно до Директиви 2006/43/ЄС «Країни-члени повинні організувати ефективну систему суспільного нагляду за допущеними аудиторами та аудиторськими фірмами … та призначити компетентний орган, який би відповідав за такий нагляд». Як вбачається з Проекту Рада нагляду є саме таким компетентним органом, а Інспекція є технічним органом, який здійснює безпосередньо функції контролю якості.

 

Як зазначено вище відповідно до статті 24 Регламенту 537, яким конкретизовані вимоги до нагляду над суб’єктами аудиторської діяльності, що здійснюють обов’язковий аудит суб’єктів суспільного інтересу, «Держави-члени повинні мати можливість делегувати завдання чи дозволяти своїм компетентним органам делегувати будь-які свої завдання, окрім тих, що стосуються систем забезпечення якості, розслідувань та дисциплінарних дій, іншим органам чи організаціям». Таким чином, обов’язковими повноваженнями Органу суспільного нагляду мають залишатися виключно контроль якості аудиторських послуг, розслідування та дисциплінарні дії щодо таких суб’єктів аудиторської діяльності. При цьому Інспекція з контролю якості має виконувати технічні функції з перевірок систем контролю якості і розслідувань, а також безпосереднього виконання дисциплінарних стягнень. Інші повноваження щодо регулювання аудиторської діяльності, в тому числі навчання та сертифікація аудиторів; реєстрація аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності; впровадження стандартів аудиту; контроль за безперервним навчанням аудиторів, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, а також контроль якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності крім тих, що здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності суб’єктів суспільного інтересу, відповідно до Директиви 2006/43/ЄС можуть бути делеговані іншим органам чи організаціям.

 

В Україні склалася позитивна практика ведення Реєстру аудиторів та аудиторських фірм Аудиторською палатою України. Гармонізація українського законодавства в сфері аудиту з Директивою 2006/43/ЄС передбачає наявність в Україні єдиного Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності але не вимагає створення нового органу для здійснення повноважень щодо ведення Реєстру.

 

Законопроект не містить жодних застережень і критеріїв відбору для членів Ради окрім того, що вони мають бути практикуючими особами. Але Директива ЄС 43 в частині 18 преамбули передбачає: «… керувати органами суспільного нагляду повинні непрактикуючі особи, а країни-члени повинні впровадити незалежні та прозорі процедури вибору цих непрактикуючих осіб». Щодо семи з одинадцяти членів Ради нагляду не передбачається ні «прозорий вибір», ні обмеження, передбачені для непрактикуючих осіб. Тобто передбачається, що більшість членів цього органу виведена з під дії вимог Директиви 2006/43/ЄС, а цитування Директиви щодо «обрання за прозорою процедурою» чотирьох членів Ради з числа непрактикуючих осіб не є запровадженням вимог ЄС, оскільки не тільки не описує як виглядає така процедура, але навіть не встановлює критерії відбору.

 

Оскільки аудит – це складний процес, який потребує спеціальних знань, досвіду, а аудиторська діяльність є одним з найбільш складних і важких для належного регулювання видів діяльності, тому що належна аудиторська діяльність включає в себе в тому числі винесення складних суджень, функцію регулювання аудиторської діяльності може виконувати тільки той, у кого є відповідна підготовка в області аудиту та досвід аудиторської діяльності.

 

Проте, вимога Директиви 2006/43/ЄС про наявності знань у сферах, що стосуються обов’язкового аудиту, до членів Ради суспільного нагляду в Проекті відсутня.

 

З огляду на вищенаведене пропонуємо наступні зміни та доповнення.

 

Редакція, оприлюднена на офіційному сайті Міністерства Фінансів України 17.08.2015 року

Пропозиції учасників розширеного засідання Ради ВПГО «Спілка аудиторів України» від імені професійної аудиторської спільноти України

Ст.14. Організація суспільного нагляду

  1. Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю складається з Ради нагляду за аудиторською діяльністю (далі – рада нагляду) та Інспекції із забезпечення якості (далі – Інспекція)

Ст.14. Організація суспільного нагляду

  1. Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю є неприбутковою юридичною особою (організацією, установою), яка складається з Ради, що здійснює функції нагляду за аудиторською діяльністю (далі – Рада нагляду) та Інспекції із забезпечення якості (далі – Інспекція). Орган суспільного нагляду очолює голова, який є одночасно головою Ради нагляду.

Ведення поточних справ в Органі суспільного нагляду здійснює
Секретаріат, який очолює завідуючий. Завідуючий Секретаріатом несе персональну відповідальність за ефективне  використання майна та коштів Органу суспільного нагляду і створення належних умов для виконання функціональних обов'язків членами Ради нагляду.

  1. Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю забезпечує здійснення:

1) реєстрації аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності;

2) впровадження міжнародних стандартів аудиту;

3) контролю за безперервним навчанням аудиторів, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності;

4) контролю якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності;

5) дисциплінарних проваджень щодо аудиторів (суб’єктів аудиторської діяльності), які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності;

6) застосування стягнень.

  1. Повноваження, що можуть бути делеговані Органом суспільного нагляду за аудиторською діяльністю:

 

 

 

 

1) контроль за безперервним навчанням аудиторів, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, крім аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес;

2) контроль якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, крім аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес ; 

3) здійснення дисциплінарних проваджень щодо суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, крім суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес.

  1. Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю здійснює нагляд і несе кінцеву відповідальність за:

1) атестацію аудиторів, реєстрацію аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності;

2) впровадження міжнародних професійних стандартів аудиту;

3) контролю за безперервним навчанням аудиторів, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності;

4) контролю якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності;

5) дисциплінарних проваджень щодо аудиторів (суб’єктів аудиторської діяльності), які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності;

6) застосування стягнень.

  1. Повноваження, які здійснюють інші органи та організації в порядку, визначеному цим законом:

1)                      навчання та сертифікація аудиторів;

2)                      реєстрація аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності;

3)                      контроль за безперервним навчанням аудиторів, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, крім аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес;

2) контроль якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, крім тих, що здійснюють аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес ; 

3) здійснення дисциплінарних проваджень щодо суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, крім тих, що здійснюють аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес.

Стаття 15. Порядок формування та функціонування Ради нагляду

  1. Рада нагляду складається із одинадцяти осіб, по одному представнику від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, Національного банку України, Національної комісії цінних паперів та фондового ринку, національної комісії, що здійснює державне регулювання ринку фінансових послуг, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, Міністерства юстиції України, від вищих навчальних закладів за поданням органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері вищої освіти.

 

Стаття 15. Порядок формування та функціонування Ради нагляду

  1. 1.   Рада нагляду складається із одинадцяти осіб і формується на паритетних засадах шляхом делегування по одному представнику від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, Національного банку України, Національної комісії цінних паперів та фондового ринку, національної комісії, що здійснює державне регулювання ринку фінансових послуг, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, Міністерства юстиції України, від вищих навчальних закладів за поданням органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері вищої освіти та обрання чотирьох незалежних осіб з числа непрактикуючих осіб.

Чотири особи з числа непрактикуючих осіб обираються за прозорою процедурою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Чотири особи з числа непрактикуючих осіб обираються за прозорою процедурою з’їздом аудиторів України, який проводить Аудиторська палата України. Такими особами можуть бути особи, які мають досвід роботи в аудиторських фірмах більше п’яти років, в тому числі на посадах керівників аудиторських фірм, аудиторів, юристів, бухгалтерів-експертів, консультантів, а також науковці в сфері аудиту.

За рішенням Ради нагляду особам з числа не практикуючих осіб за рахунок бюджету Інспекції можуть бути оплачені витрати часу для виконання завдань, визначених Радою з нагляду (крім участі у засідання Ради нагляду), відшкодовані транспортні витрати та витрати на проживання, пов’язані з участю у роботі Ради нагляду та виконання її завдань.

Члени Ради нагляду виконують свої обов’язки на громадських засадах. За рішенням Ради нагляду членам Ради  нагляду в порядку, що не суперечить чинному законодавству, за рахунок бюджету Органу суспільного нагляду можуть бути оплачені витрати часу для виконання завдань, визначених Радою нагляду (крім участі у засідання Ради нагляду), відшкодовані транспортні витрати та витрати на проживання, пов’язані з участю у роботі Ради нагляду та виконання її завдань.

Склад Ради нагляду затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту за поданням відповідних органів та результату конкурсу.

Видалити

Членами ради нагляду можуть бути тільки не практикуючі особи. Члени Ради нагляду призначаються строком на п’ять років. Одна особа не може бути призначена до складу Ради більше двох строків поспіль.

Членами ради нагляду можуть бути тільки не практикуючі особи, які мають знання у сферах, що стосуються обов'язкового аудиту. Члени Ради нагляду призначаються строком на п’ять років. Одна особа не може бути призначена до складу Ради більше двох строків поспіль.

Члени ради нагляду можуть бути відкликані органом, який їх делегував, або з’їздом аудиторів України, який їх обрав, в порядку, визначеному таким органом та з’їздом.

  1. Засідання Ради нагляду відбуваються не рідше, ніж раз на два місяці.
  2. Засідання Ради нагляду відбуваються не рідше, ніж раз на місяць.
    1. До повноважень Ради нагляду відносяться:
    2. До повноважень Ради нагляду відносяться:
 
   

3) нагляд за діяльністю органів, установ, організацій, яким делеговані повноваження

) нагляд за діяльністю Аудиторської палати України та інших органів, установ, організацій, яким делеговані повноваження

7) проведення конкурсу на посаду Виконавчого директора Інспекції та за його результатом подання кандидатури на затвердження керівнику центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

7) проведення конкурсу на посаду та за його результатом призначення Голови Інспекції; та за його результатом подання кандидатури на затвердження керівнику центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

12) схвалення Статуту Інспекції, положення про перевірки з контролю якості та проектів інших нормативних актів з питань віднесених до компетенції Ради нагляду;

12) затвердження Порядку ведення Реєстру, Положення про Інспекцію та її кошторису, Положення про перевірки з контролю якості, Положення про комісію з атестації аудиторів, та проектів інших нормативних актів з питань віднесених до компетенції Ради нагляду;

Додати підпункти в кінці пункту

17) нагляд за комісією з атестації аудиторів

 

18) розгляд скарг на дії Інспекції та рішення комісії з атестації аудиторів.

  1. Повноваження Ради нагляду визначаються цим Законом та її положенням. Положення про Раду нагляду за аудиторською діяльністю затверджується двома третинами голосів членів Ради нагляду та погоджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.
    1. Повноваження Ради нагляду визначаються цим Законом та її положенням. Положення про Раду нагляду за аудиторською діяльністю затверджується двома третинами голосів членів Ради нагляду. та погоджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.
 

Стаття 16. Формування та функціонування Інспекції

Стаття 16. Формування та функціонування Інспекції

  1. Інспекцію очолює Виконавчий директор, який призначається керівником центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, за поданням Ради нагляду строком на п’ять років.

 

 

 

 

 

 

Виконавчим директором та його заступниками можуть бути особи, які мають досвід у сфері аудиту, не мають конфлікту інтересів та які призначені на принципах незалежності тп прозорості. Виконавчий директор призначає та звільняє двох своїх заступників за погодженням з Радою нагляду, а також інспекторів та інших посадових осіб Інспекції відповідно до трудового законодавства. При формуванні умов конкурсу з відбору кандидатури на посаду виконавчого директора Радою нагляду можуть бути встановлені додаткові вимоги до кандидатів на цю посаду. Виконавчий директор призначає та звільняє двох своїх заступників за погодженням з Радою нагляду, а також інспекторів та інших посадових осіб Інспекції відповідно до трудового законодавства.

Інспекцію очолює Виконавчий директор, який призначається керівником центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, за поданням Радою нагляду строком на п’ять років. Виконавчий директор може бути звільнений на підставах, передбачених чинним законодавством. Виконавчий директор здійснює свої повноваження на підставі довіреності, виданої керівником Органу суспільного нагляду. Виконавчий директор має двох заступників. Виконавчим директором та його заступниками можуть бути особи, які мають досвід у сфері аудиту, не мають конфлікту інтересів та які призначені на принципах незалежності та прозорості. Виконавчий директор призначає та звільняє двох своїх заступників за погодженням з Радою нагляду, а також інспекторів та інших посадових осіб Інспекції відповідно до трудового законодавства. При формуванні умов конкурсу з відбору кандидатури на посаду виконавчого директора Радою нагляду можуть бути встановлені додаткові вимоги до кандидатів на цю посаду. Виконавчий директор призначає та звільняє двох своїх заступників за погодженням з Радою нагляду, а також інспекторів та інших посадових осіб Інспекції відповідно до трудового законодавства.

  1. До повноважень Інспекції відносяться:

1) проведення перевірок з контролю якості суб’єктів аудиторської діяльності;

2) ведення Реєстру;

3) підготовка проекту публічного звіту  за результатами здійснення суспільного нагляду та проведення перевірок дотримання суб’єктами аудиторської діяльності стандартів якості та оприлюднення звіту, затвердженого Радою нагляду;

4) перевірка виконання органами, установами, організаціями делегованих повноважень;

5) проведення перевірок та реалізація стягнень за дорученням Ради нагляду;

6) методологічне забезпечення професійної кваліфікації.

 

Інспекція є неприбутковою юридичною особою (організацією, установою). Діяльність Інспекції здійснюється відповідно до законодавства та її статуту. Повноваження Інспекцією визначаються цим Законом та її статутом. Статут Інспекції затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

  1. До повноважень Інспекції відносяться:

1) проведення перевірок з контролю якості суб’єктів аудиторської діяльності;

2) ведення Реєстру;

3) підготовка проекту публічного звіту  за результатами здійснення суспільного нагляду та проведення перевірок дотримання суб’єктами аудиторської діяльності стандартів якості та оприлюднення звіту, затвердженого Радою нагляду;

4) перевірка виконання органами, установами, організаціями делегованих повноважень;

5) проведення перевірок та реалізація стягнень за дорученням Ради нагляду;

6) методологічне забезпечення професійної кваліфікації.

 

Інспекція є відокремленим підрозділом Органу суспільного нагляду з окремим кошторисом в межах бюджету Органу суспільного нагляду. Діяльність Інспекції здійснюється відповідно до законодавства та її положення. Повноваження Інспекції визначаються цим Законом та її положенням. Положення про Інспекцію затверджує Рада нагляду.

 

 

 

  1. 3.                 Зауваження та пропозиції до положень розділу ІІ Проекту«СТАНДАРТИ АУДИТУ ТА АУДИТОРСЬКИЙ ЗВІТ»

 

Стаття 12 «Міжнародні стандарти аудиту» Проекту містить загальне положення про те, що аудитори здійснюють аудиторську діяльність відповідно до міжнародних стандартів аудиту (далі – МСА). Таке декларативне положення не передбачає порядку запровадження МСА в Україні, і тим самим їх дискредитує.

 

В Конституції Міжнародної федерації бухгалтерів зазначено, що МСА є стандартами гармонізації, а не нормативно-правовим актом для конкретної країни. Параграф 3 Передмови до МСА містить норму, що ці стандарти не мають переважної сили над національними законодавчими чи нормативними документами.

 

Згідно Рекомендацій Міжнародної федерації бухгалтерів кожен МСА в якості національних повинен прийматися окремо, з визначенням його відповідності національному законодавству. Саме такий підхід щодо запровадження МСА в країнах ЄС закладено в Директиві 2006/43/ЄС.

 

Параграфом 1 статті 26 Директиви ЄС 2006/43/ЄС та статтею 9 Регламенту 537 передбачено: «Країни-члени повинні вимагати від допущених аудиторів та аудиторських фірм виконання обов'язкового аудиту відповідно до міжнародних стандартів аудиту, прийнятих Комісією відповідно до параграфу 3». Параграф 3 визначає перелік обставин для застосування МСА. Такий перелік є вичерпним.

 

Так, Комісія може приймати міжнародні стандарти аудиту, лише якщо вони:

 

(a) розроблялись у встановленому порядку, прозоро та під суспільним наглядом, та є міжнародно визнаними;

 

(б) забезпечують високий рівень довіри та якості річним чи консолідованим фінансовим звітам відповідно до принципів, встановлених Статтею 4(3) Директиви 2013/34/ЄС;

 

(в) націлені на забезпечення суспільного блага в Союзі; та

 

(г) не змінюють будь-яких вимог цієї Директиви та не доповнюють їх окрім тих, які вказано в Главі IV та Статтях 27 та 28.

 

Крім того, в параграфах 4 та 5 статті 26 Директиви 2006/43/ЄС наголошується на можливості встановлення додаткових вимог та процедур до міжнародних стандартів аудиту, а також на пропорційність застосування МСА стосовно малих підприємств, які підпадають під обов’язковий аудит.

 

Стаття 9 Регламенту 537 конкретизує порядок застосування МСА. В цій статті прямо зазначено, що саме Комісія уповноважена приймати МСА для застосування їх всередині ЄС за умови, що вони не суперечать Директиві і Регламенту ЄС.

 

У даному випадку обов’язковість застосування МСА в країнах ЄС здійснюється на підставі їх прийняття Комісією. Автоматичного і безумовного запровадження МСА Директива 2006/43/ЄС і Регламент 537 не передбачають. Тому запровадження нормами Закону МСА в якості національних повністю ігнорує їх правовий статус. Жодна країна - член ЄС не застосовує МСА в якості стандартів аудиту без попереднього затвердження стандарту відповідальним органом. У більшості країн ЄС відповідальними за розробку і впровадження стандартів аудиту є професійні організації.

 

Таким чином, належне запровадження МСА в Україні потребує відповідного регуляторного органу, який буде відповідати за цей напрямок роботи. Передбачений в Проекті порядок запровадження МСА включено з метою обійти необхідність створення регуляторного органу, не підпорядкованого Мінфіну.

 

Редакція, оприлюднена на офіційному сайті Міністерства Фінансів України 17.08.2015 року

Пропозиції учасників розширеного засідання Ради ВПГО «Спілка аудиторів України» від імені професійної аудиторської спільноти України

Ст.12. Міжнародні стандарти аудиту

1. Аудитори та суб’єкти аудиторської діяльності здійснюють аудиторську діяльність відповідно до міжнародних стандартів аудиту.

2. Застосовуються міжнародні стандарти аудиту, оприлюднені державною мовою  на офіційній веб-сторінці центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

 

Ст.12. Стандарти аудиту

1.                   Стандарти аудиту є нормативно-правовими актами, які визначають порядок проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг.
2.                   Суб’єкти аудиторської діяльності надають аудиторські послуги відповідно до стандартів аудиту, прийнятих Аудиторською палатою України з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних стандартів аудиту та інших документів міжнародних організацій.
3.                   В порядку та на умовах, визначених Міжнародною федерацією бухгалтерів, Аудиторська палата України може приймати рішення щодо запровадження у якості національних Міжнародних стандартів аудиту.
4.                   Рішення щодо запровадження Міжнародних стандартів аудиту приймається по кожному стандарту окремо. 
5.                   У порядку, визначеному Аудиторською палатою України, застосовуються стандарти аудиту, прийняті Аудиторською палатою України та оприлюднені в мережі Інтернет державною мовою.

 

  1. 4.                  Розділ IV. РЕЄСТРАЦІЯ АУДИТОРІВ ТА СУБ’ЄКТІВ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Гармонізація українського законодавства в сфері аудиту з Директивою ЄС 43 передбачає наявність в Україні єдиного Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності але не вимагає створення нового органу для здійснення повноважень щодо ведення Реєстру. Враховуючи норми пункту 4 статті 46: законопроекту «Особи, які  включені до Реєстру, стають членами Аудиторської палати України.», вважаємо за доцільне не змінювати систему реєстрації суб’єктів аудиторської діяльності.

 

Редакція, оприлюднена на офіційному сайті Міністерства Фінансів України 17.08.2015 року

Пропозиції учасників розширеного засідання Ради ВПГО «Спілка аудиторів України» від імені професійної аудиторської спільноти України

Стаття 18. Ведення Реєстру

  1. Відомості до Реєстру забезпечує внесення Інспекція.

Стаття 18. Ведення Реєстру

  1. 2.      Внесення відомостей до Реєстру здійснює Аудиторська палата України.
  2. Порядок ведення Реєстру визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.
    1. Порядок ведення Реєстру визначає Рада нагляду.
   

Стаття 20. Подання відомостей до Реєстру

  1. Відомості, які підлягають оприлюдненню в Реєстрі, подаються до Інспекції за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Стаття 20. Подання відомостей до Реєстру

  1. Відомості, які підлягають оприлюдненню в Реєстрі, подаються в Аудиторську палату України за формою, затвердженою Радою нагляду.

 

 

 

  1. 5.                 Розділ V. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ОБОВ'ЯЗКОВОГО АУДИТУ ТА АУДИТУ ПІДПРИЄМСТВ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ СУСПІЛЬНИЙ ІНТЕРЕС

 

Закон містить ряд обмежувальних норм, які, на думку членів ВПГО «САУ» матимуть наслідком штучне звужування ринку аудиторських послуг.

 

Статтею 21 законопроекту встановлені кількісні та якісні вимоги до суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право здійснювати аудит ССІ. При цьому не зрозумілою є процедура підтвердження дотримання таких вимог.

 

Кількісні вимоги щодо наявності штатних кваліфікованих працівників, частка залучених до надання послуг аудиторів тощо, є формальними і їх перевірка здійснюється технічно шляхом дослідженні поданих суб’єктом аудиторської діяльності документів до органу регулювання (нагляду).

 

Дотримання якісних показників таких, як: незалежність та об’єктивність аудиторів та ключового партнера, можливість інформування працівниками аудиторської фірми про факти порушень вимог цього Закону, запровадження ефективних організаційних та адміністративних механізмів для попередження, ідентифікації, усунення або управління та розкриття будь-яких ризиків та загроз своїй незалежності, можливо підтвердити тільки під час перевірки системи контролю якості суб’єктів аудиторської діяльності, виходячи з результатів суб’єктивної оцінки такого дотримання із застосуванням професійного судження щодо достатності і відповідності фактичним обставинам конкретного аудиту. Для ідентифікації суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності необхідно розділити вимоги в Законі на формальні (для внесення у відповідний розділ Реєстру) і якісні, необхідні для підтримання відповідного статусу суб’єкта аудиторської діяльності. В той же час, проведення перевірок систем контрою якості для підтвердження відповідності суб’єктів аудиторської діяльності критеріям для виконання аудиту фінансової звітності підприємств суспільного інтересу триватиме певний проміжок часу після прийняття оновленого закону про аудиторську діяльність.

 

Враховуючі відсутність в Проекті перехідних положень щодо аудиторських фірм, які пройшли перевірки системи контролю якості і здійснювали обов’язковий аудит до набуття чинності новим законом,протягом необхідного для «нового контролю якості» проміжку часув Україні будуть відсутні визнані суб’єкти аудиторської діяльності, які будуть мати право проводити обов’язковий аудит.

 

Підпунктом 4 пункту 1 Статті 21 висунута вимога: «Суб’єкт аудиторської діяльності для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності має забезпечити:  …

 

4) достатній рівень кваліфікації та досвіду аудиторів і персоналу, який залучається до надання послуг у відповідності із міжнародними стандартами аудиту. Щонайменше в суб’єкті аудиторської діяльності за основним місцем роботи має працювати не менше трьох аудиторів. При наданні послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, за основним місцем роботи має працювати не менше п’яти аудиторів із загальною чисельністю штатних кваліфікованих працівників, які залучаються до виконання завдань, не менше п’ятнадцяти осіб, та мінімум дві особи з яких мають сертифікати (дипломи) професійних організацій, що підтверджують високий рівень знань з міжнародних стандартів фінансової звітності. Перелік професійних організацій, сертифікат (диплом) яких свідчить про високий рівень відповідних знань, затверджується Радою з нагляду;»

 

Директивами ЄС не передбачено вимоги щодо кількості працюючих аудиторів 3 та при аудиті суспільно значущих підприємств - 5 осіб із загальною чисельністю штатних працівників 15 осіб. Запропоновані проектом МФУ новації призведуть не до розширення ринку аудиторських послуг, а до скорочення числа суб’єктів аудиторської діяльності та чисельності працюючих аудиторів, так як обмежують їхнє право на працю, а також обмежують конкуренцію. (Ст. 42 Конституції України передбачено, що не допускається неправомірне обмеження конкуренції.) Крім того вимога  наявності сертифікатів (дипломів) професійних організацій, що підтверджують високий рівень знань з МСФЗ, за переліком Ради нагляду – це пряма корупційна складова та створення неправомірних переваг для окремих невизначених законом організацій!

 

Крім того, підпункт 5 пункту 1 статті 21 чітко встановлено ще й співвідношення кількості працівників, що працюють за основним місцем роботи до кількості залучених до надання цих послуг працівників, які не є працівниками за основним місцем роботи суб’єкта аудиторської діяльності.

 

Такі нечіткі визначення вносять плутанину у поняття вимог до аудиторів, що проводять обов'язковий аудит та аудиторів, що проводять аудит підприємств, що становлять суспільний інтерес. Вбачається необхідність чітко розмежувати зазначені вимоги та виробити єдині підходи до кваліфікаційних визначень суб’єктів аудиторської діяльності.

 

Встановлення співвідношення ж штатних та позаштатних працівників вважаємо взагалі нормою, що суперечить іншим нормам чинного законодавства, та, насамперед, Конституції України, оскільки обмежує право людини (в даному випадку, аудитора) на труд.

 

Є такою, що суперечить чинному законодавству України кваліфікаційна вимога як наявність мінімум двох осіб, що мають сертифікати (дипломи) професійних організацій, що підтверджують високий рівень знань з міжнародних стандартів фінансової звітності. Перелік професійних організацій, сертифікат (диплом) яких свідчить про високий рівень відповідних знань, затверджується Радою з нагляду.

 

Отримання сертифікату аудитора вже підтверджує високий рівень знань та професійність аудитора. Після прийнятті Аудиторською палатою України в якості національних Міжнародних стандартів аудиту знання аудиторів з національним сертифікатом не можуть бути нижчими, ніж з міжнародним, оскільки національні аудитори також працюють за Міжнародними стандартами аудиту та, у тому числі, здають відповідні іспити. Встановлення ж переліку таких професійних організацій, та, відповідно, і можливі зміни в цьому переліку лише дають можливість постійного маніпулювання кваліфікаційними вимогами та їх фактичного не визначення.

 

Тому пропонуємо виключити зазначені обмеження.

 

Прийняття передбачених законопроектом вимог свідомо призводить до встановлення недобросовісної конкуренції, тобто, завчасне порушення правил, торгових та інших чесних звичаїв у підприємницькій діяльності. Так, відповідно до п. 2 ст. 32 Господарського кодексу України під недобросовісною конкуренцією розуміється, зокрема, «…створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції…».

 

Вимоги до суб’єкта аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, викладені у законопроекті, підтверджують, що Міністерство фінансів має за мету звузити коло суб’єктів аудиту шляхом введення критеріїв, які заздалегідь не можуть бути виконані.

 

Якщо проаналізувати стан суб’єктів аудиторської діяльності України, то жодна аудиторська фірма з інших, крім Києва, регіонів не зможе надати послуги з обов’язкового аудиту підприємствам суспільного інтересу: не виконуються як вимоги щодо кількості аудиторів, так і вимоги щодо кількості кваліфікованих працівників.

 

Підпункт 5 пункту 1 статті 21: «достатній рівень забезпеченості працівниками за основним місцем роботи для виконання завдань з обов’язкового аудиту фінансової звітності. Зокрема, кількість залучених до надання цих послуг аудиторів та інших працівників, які не є працівниками за основним місцем роботи суб’єкта аудиторської діяльності, не може перевищувати 30 відсотків від працівників за основним місцем роботи на будь-яку дату.

 

На думку членів ВПГО «САУ» це пряме втручання у комерційну діяльність суб’єкта аудиторської діяльності.

 

Підпунктом 9 пункту 1 статті 21 передбачено використання відповідних систем, ресурсів для забезпечення системного та регулярного надання послуг з обов’язкового аудиту.

 

Що саме є відповідними системами та ресурсами для забезпечення системного та регулярного надання послуг з обов’язкового аудиту? Хто визначатиме відповідність цих систем? У якому порядку? На нашу думку цим пунктом також закладаються можливості для розширеного та неоднозначного тлумачення норм закону та створюються передумови для корупції.

 

Пунктом 5 статті 27 проекту Закону передбачено обов’язок (!) підприємств, що становлять суспільний інтерес, надавати Інспекції підтвердження процедури відбору аудиторської фірми. По-перше, отримання такої інформації не передбачено повноваженнями Інспекції відповідно до пункту 2 статті 16 проекту Закону, а по-друге, отримання такої інформації є прямим втручанням Інспекції у діяльність підприємства і носить ознаки корупційної складової.

 

Пункт 2 статті 35 «Звіт про прозорість»: містить перелік інформації, яка повинна бути включена до такого звіту. Підпункт 2 цього пункту визначає, у разі якщо суб’єкт аудиторської діяльності є членом мережі, в звіті про прозорість вказується, крім іншого, прізвище, ім’я, та по батькові аудиторів та/або назви аудиторських фірм, які є членами аудиторської мережі, а також країни, в яких вони зареєстровані. З наведеної норми можна зрозуміти, що необхідно вказувати перелік всіх аудиторських фірм та аудиторів, які є членами мережі. Це може бути не можливо зробити фізично. Пропонуємо замінити цю норму на «для тих членів мережі, які отримували протягом звітного року дохід від здійснення аудиторської діяльності в Україні прізвище, ім’я, та по батькові аудиторів та/або назви аудиторських фірм, які є членами аудиторської мережі, а також країни, в яких вони зареєстровані».

 

Статтями 34, 35 та 36 передбачено складання та подання звітності та іншої інформації суб’єктами аудиторської діяльності. Проте в законопроекті відсутні  норми , що встановлюють  повноваження з розробки форм, термінів  подання  звітності та ін.

 

Ми не наводимо порівняльну таблицю з пропозиціями щодо змін та доповнень до розділу V законопроекту, оскільки наведені в законопроекті норми є незрозумілими, не відповідними чинному законодавству, і зазначений розділ потребує суттєвої переробки.

 

  1. 6.     Розділ VI. АТЕСТАЦІЯ АУДИТОРІВ

 

Вплив Міністерства фінансів на аудиторську діяльність не обмежується підпорядкуванням йому системи регулювання та нагляду за аудиторською діяльністю. Міністерство фінансів повністю підпорядковує собі одноосібно систему сертифікації аудиторів (яка в законопроекті втрачає навіть назву – сертифікація). Згідно статті 38 «Атестація аудиторів» передбачається, що положення та персональний склад комісії з атестації затверджується Мінфіном, тобто регулювання процесу входу в професію буде повністю здійснюватися органом державної виконавчої влади.

 

Оскільки комісія з атестації формується шляхом безпосереднього делегування осіб до її складу відповідними повноважними органами необхідність затвердження її персонального складу Міністерством фінансів втрачає сенс.

 

Бути головою атестаційної комісії поряд з представником Мінфіну може бути на таких же засадах представник НБУ, Національних комісій.

 

Відповідно до п.4 статті 32 Директиви 2006/43/ЄС «Компетентний орган повинен нести кінцеву відповідальність за нагляд за:

 

(a) допуском та реєстрацією допущених аудиторів та аудиторських фірм»

 

Виходячи з наведеного саме Орган суспільного нагляду несе кінцеву відповідальність за атестацію (сертифікацію) аудиторів і тому саме Рада нагляду, а не Міністерство фінансів України, повинна затверджувати документи з регулювання цього процесу.

 

Пунктом 18 статті 38 законопроекту передбачено, що удосконалення професійних знань аудиторів можуть проводити: юридичні особи, які відповідають встановленим вимогам; професійні організації аудиторів та бухгалтерів

 

Вимоги або критерії проектом не встановлені. Ця норма в такому вигляді надає можливості Міністерству фінанасів маніпулювати вибором юридичних осіб та професійних організацій через невизначеність вимог та створює умови для корупції, а також використання відповідальною особою Міністерства фінансів адміністративного ресурсу для просування «своєї» професійної організації.

 

Тому пропонуються такі зміни до Проекту:

 

Редакція, оприлюднена на офіційному сайті Міністерства Фінансів України 17.08.2015 року

Пропозиції учасників розширеного засідання Ради ВПГО «Спілка аудиторів України» від імені професійної аудиторської спільноти України

Стаття 38. Атестація аудиторів

  1. Атестація аудиторів здійснюється комісією з атестації.

Головою комісії з атестації за посадою є заступник керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Персональний склад комісії з атестації затверджує керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Строк повноважень членів комісії з атестації становить три роки. Положення про комісію з атестації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Стаття 38. Атестація аудиторів

  1. Атестація аудиторів здійснюється комісією з атестації.

Голова комісії з атестації обирається з членів комісії простою більшістю голосів.

 

 

Персональний склад комісії з атестації затверджує Рада нагляду.

 

 

 

 

Строк повноважень членів комісії з атестації становить три роки. Положення про комісію з атестації затверджується Радою нагляду.

 

 

 

  1. 7.      РОЗДІЛ VII.  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ

 

Із змісту ст. 39. Контроль якості аудиторських послуг випливає, що контроль якості аудиторських послуг не здійснюється щодо аудиторських послуг з ініціативного аудиту, огляду фінансової звітності, інших завдань з надання впевненості, відмінних від обов’язкового аудиту. На нашу думку, це не сприятиме загальному підвищенню рівня довіри до аудиторських послуг. Більше того, Міжнародний стандарт контролю якості 1 передбачає, що стандарти контролю якості застосовуються у всіх професійних бухгалтерських (аудиторських) фірмах, які виконують аудити і огляди фінансової звітності, а також інші завдання з надання впевненості, і надають супутні послуги.

 

Вважаємо, що у законі доречно передбачити, що контроль якості суб’єктів аудиторської діяльності, крім тих, що виконують аудит ССІ, здійснюється Аудиторською палатою України та іншими професійними організаціями аудиторів.

 

Пунктом 4 цієї ж статті передбачено, що контроль якості аудиторських послуг проводиться Інспекцією.

 

Пунктом 17 передбачено: «У разі делегування повноважень з перевірки контролю якості щодо окремих суб’єктів аудиторської діяльності відповідний орган здійснює повноваження, визначені для Інспекції».

 

До цього у підпункті 2 пункту 5 статті 14 передбачено, що можуть бути делеговані повноваження з контролю якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, крім аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, проте не визначено кому та за якими критеріями.

 

З зазначених норм законопроекту не зрозуміло: хто та як часто буде проводити контроль якості аудиторських послуг у випадку, якщо суб’єкт аудиторської діяльності не виконує обов’язковий аудит суб’єктів суспільного інтересу, але виконує обов’язковий аудит інших підприємств; хто та як часто буде проводити контроль якості аудиторських послуг у випадку, якщо суб’єкт аудиторської діяльності не виконує обов’язковий аудит суб’єктів суспільного інтересу, але виконуємо ініціативний аудит, огляд фінансової звітності та інші послуги з надання впевненості для таких суб’єктів; якщо суб’єкт аудиторської діяльності виконує лише ініціативний аудит фінансової звітності та надає інші аудиторські послуги?

 

  1. 8.                 В законопроекті відсутні розділи з прав та обов’язків суб’єктів аудиторської діяльності та аудиторів під час здійснення ними аудиту та наданні інших послуг.

 

Такі розділи є загально передбаченими у законах України, що регулюють професійну діяльність. Їх відсутність свідчить про механічне переписування до законопроекту норм Директиви ЄС без урахування специфіки правил національної законотворчості.

 

 

 

  1. 9.       Зауваження та пропозиції до положень розділу ХІ Проекту  «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ»

 

Проект фактично запроваджує нову систему регулювання аудиторської діяльності замість того, щоб впровадити суспільний нагляд в існуючу систему. Таким чином, руйнується існуюче правове поле аудиторської діяльності.

 

Набрання чинності Закону зумовить питання про статус діючих суб’єктів аудиторської діяльності та про те, як регулюються відносини аудиторів з попереднім регулятором.

 

Прикінцеві положення Проекту не дають відповіді на запитання:

 

  • Чи перебувають в правовому полі суб’єкти аудиторської діяльності на момент набуття чинності Законом?.
  • Чи діють свідоцтва про проходження перевірки системи контролю якості, видані Аудиторською палатою України відповідно до чинного Закону «Про аудиторську діяльність»?
  • Чи зараховується аудиторам підвищення кваліфікації, які проходили удосконалення знань в році набуття чинності нового Закону, але за попереднім порядком?

 

Не врегулювання нормами Прикінцевих положень цих та інших практичних питань приведе до порушення законних прав аудиторів та аудиторських фірм.

 

  1. 10.            Крім зазначених вище спірних та проблемних питань, проект містить ще багато невизначеностей, таких як надання Кабінету Міністрів України права встановлювати особливості здійснення аудиторської діяльності стосовно певних завдань у відповідності із міждержавними угодами, укладеними від імені Уряду України з урядами інших країн відповідно до законодавства, або з інших підстав.

 

Це створює основу для того, що регулювати з боку держави аудиторську діяльність стане можливим через інші нормативні акти, які виходитимуть далеко за рамки профільного закону, з політичних підстав або внаслідок лобіювання чиїх-то інтересів.

 

Питання відповідальності аудиторів, проблеми перехідного періоду з точки зору відносин аудиторів з попереднім регулятором та клієнтами, вимоги до умов договорів, укладених до набрання чинності законом, сертифікація та контроль якості у перехідних період тощо потребують доопрацювання.

 

ВПГО «Спілка аудиторів України» ще раз наголошує, що система регулювання аудиту в Україні потребує реформування та вдосконалення, але не в бік посилювання державного регулювання, а в бік розвитку інститутів самоврядування та саморегулювання професії при сильному суспільному нагляді (англ.. «Public Oversight»).

 

Таким чином, незважаючи на певні позитивні новації проекту, в ньому відсутня децентралізація, збалансоване регулювання та дійсно суспільний нагляд за аудиторською діяльністю, не закладені основи для знищення корупції, запровадження суспільного нагляду, очищення ринку від несумлінних аудиторів, розширення ринку аудиторської діяльності та збільшення довіри до професії аудитора, а його недоліки роблять проект в цілому неприйнятним для аудиторської спільноти та українського суспільства.

 

На підставі вищевикладеного звертаємо Вашу увагу, що даний законопроект в цілому потребує суттєвого доопрацювання.

 

 

 

 

 

Президент ВПГО «Спілка аудиторів України»                                            Н.І.Гаєвська

 

 

Детальніше...

Зауваження та пропозиції,

прийняті на розширеному засіданні Ради ВПГО «Спілка аудиторів України»

за участю голів територіальних відділень ВПГО «САУ», керівників та представників професійних організацій Федерації професійних бухгалтерів та аудиторів України, ВГО «Спілка податкових консультантів України» членів Аудиторської палати України, уповноважених регіональних представників Аудиторської палати України та науковців

 щодо проекту Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність», оприлюдненого на офіційному сайті Міністерства Фінансів України 17.08.2015 року (http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?showHidden=1&art_id=424591&cat_id=407082&ctime=1440161498206.)

 

Учасники розширеного засідання Ради ВПГО «Спілка аудиторів України» від імені професійної аудиторської спільноти України висловлюють в цілому підтримку повної гармонізації норм національного законодавства про аудиторську діяльність із законодавством Європейського Союзу, зокрема, Директивою 2006/43/ЄС Європейського Парламенту та Ради про обов'язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності (далі – Директива ЄС 43) та Регламентом (ЄС) № 537 від 16.04.2014 р. «Про особливі вимоги до обов`язкового аудиту суб`єктів суспільного інтересу» (далі – Регламент 537) і впевнені, що законодавчі зміни будуть направлені на підвищення незалежності, якості та конкурентоспроможності національного аудиту.

Разом з тим, вважаємо за необхідне висловити наступні зауваження та пропозиції до проекту Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність», оприлюдненому на офіційному сайті Міністерства фінансів України 17.08.2015 року.

Аналіз змісту законопроекту дає підстави стверджувати, що наслідком його прийняття стане повна зміна принципів та механізмів регулювання аудиторської діяльності та аудиторської професії, збільшення впливу державного органу (Міністерства фінансів України) на аудиторську діяльність.

Головною вимогою Директиви ЄС 43, яка на сьогоднішній день не реалізована в Україні, є створення системи суспільного нагляду за аудиторськими фірмами та аудиторами, що здійснюють аудит суб’єктів суспільного інтересу, якою має керувати компетентний орган, призначений державою, шляхом внесення змін у законодавство. Також реформування потребує система сертифікації аудиторів. Інші вимоги Директиви ЄС 43 щодо організації реєстрації аудиторських фірм та аудиторів, застосування міжнародних стандартів аудиту, внутрішньої організації аудиторської фірми, забезпечення контролю якості, безперервного навчання аудиторів реалізовані в України через чинний Закон України «Про аудиторську діяльність» та регуляторні документи Аудиторської палати України.

Законопроектом Міністерства фінансів встановлюється залежність фінансового контролю, який здійснюється незалежними аудиторами та аудиторськими фірмами від Міністерства фінансів України, що, в свою чергу, створює реальну загрозу політичного впливу на аудиторську діяльність, а також створює підстави для виникнення корупційного ризику.

Негативний вплив прийняття закону матиме, і на тих суб’єктів господарювання, які користуються послугами аудиторських фірм в Україні. Норми законопроекту призведуть до звуження кола суб’єктів аудиторської діяльності, що призведе до монополізації аудиторського ринку. Монополізація, в свою чергу, призведе до суттєвого збільшення цін на аудиторські послуги. Враховуючи кризовий стан економіки, для представників малого та середнього бізнесу вони стануть недосяжними. Тобто, користувачі фінансової інформації втратять можливість отримувати незалежну думку щодо її відповідності реальному фінансовому становищу та чинним вимогам. Виключення становлять тільки великі підприємства зі сталим фінансовим станом.

Все це свідчить про те, що Закон не може бути прийнятий в такому вигляді, потребує суттєвого переосмислення та доопрацювання.

Зауваження та пропозиції полягають в наступному.

  1. 1.   Зауваження до РОЗДІЛУ IX. ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВРЯДУВАННЯ АУДИТОРІВ

Законопроектом Міністерства фінансів України повністю відкидається система саморегулювання аудиторської діяльності, ігнорується існування та розвиток професійних громадських організацій аудиторів.

Враховуючи, що аудит в Україні ніколи не функціонував на засадах повного саморегулювання, ніякі з повноважень щодо регулювання аудиторської діяльності за 23 роки існування аудиту в Україні не передавалися професійним об’єднанням аудиторів, аудитори України очікують від зміненого законодавства встановлення збалансованого регулювання аудиторської діяльності на кшталт регулюванню, що здійснюється в переважній більшості країн Європейського Союзу.

Аудиторська діяльність є одним з найбільш складних і важких для належного регулювання видів діяльності, тому що вона включає в себе в тому числі винесення складних суджень на підставі дослідження великої кількості інформації в стислі строки. Це область, яка потребує спеціальних знань та досвіду, носієм яких є саме аудиторська спільнота. Тому повне відокремлення аудиторської спільноти від регулювання аудиту створює ризик непрофесійних рішень, які можуть призвести до неправильного направлення аудиторської діяльності, безпідставних звинувачень та необґрунтованих очікувань від аудиту.

Згідно огляду «Організація суспільного нагляду за аудиторською професією в 23 європейських країнах», підготовленого Європейською Федерацією бухгалтерів (http://www.fee.be/images/publications/auditing/1507_ Public_Oversight_Survey_second_publication.pdf), в більшості країн Європи професійні органи та організації залучені до системи регулювання та нагляду в аудиторській діяльності. Наприклад, в Австрії професійні організації Палата незалежних аудиторів та Інститут  незалежних аудиторів несуть відповідальність за розробку професійних стандартів та інструкцій, Орган суспільного нагляду здійснює перевірки з контролю якості шляхом залучення членів цих професійних організацій до проведення перевірок; в Бельгії Інститут аудиторів здійснює підготовку стандартів, контроль якості і дисциплінарні розслідування; в Болгарії професійна організація – Інститут сертифікованих бухгалтерів здійснює повноваження з регулювання аудиторської діяльності у всіх сферах, окрім контролю якості та дисциплінарних санкцій суб’єктів аудиторської діяльності, що здійснюють обов’язковий аудит суб’єктів суспільного інтересу; Інститут сертифікованих бухгалтерів Кіпру здійснює затвердження стандартів аудиту та контроль якості всіх суб’єктів аудиторської діяльності, різниця полягає в періодичності перевірок, очікується, що зміненим законодавством контроль якості суб’єктів аудиторської діяльності, що здійснюють обов’язковий аудит суб’єктів суспільного інтересу буде передано до органу суспільного нагляду; Асоціація аудиторів Естонії займається розробкою та впровадженням стандартів аудиту, а також управлінням системою контролю якості та дисциплінарними провадженнями, очікується, що зміненим законодавством ніякі повноваження щодо регулювання та нагляду суб’єктів аудиторської діяльності, що не здійснюють обов’язковий аудит суб’єктів суспільного інтересу не буде передано іншим органам; контроль якості всіх суб’єктів аудиторської діяльності Німеччини здійснює Аудиторська палата, а суспільний нагляд здійснюється через затвердженні плану перевірок контролю якості та періодичний розгляд результатів таких перевірок. Фінська асоціація аудиторів здійснює розробку та впровадження стандартів та дисциплінарні розслідування щодо своїх членів. Цей перелік можна продовжувати по всім країнам членам ЄС. Жодна країна ЄС не ізолювала аудиторську спільноту від регулювання аудиторської діяльності, як це передбачено законопроектом Міністерства фінансів України.

Розділ IX.ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВРЯДУВАННЯ АУДИТОРІВ має декларативний характер. Насправді у такій редакції професійне самоврядування неможливе.

Пункт 3 статті 45 декларує: «Професійне самоврядування аудиторів здійснюється через Аудиторську палату України. Аудиторська палата України є організацією, яка здійснює професійне самоврядування у сфері аудиту».

Пункт 4 статті 46: «Особи, які  включені до Реєстру, стають членами Аудиторської палати України.»

Пункт 6 статті 46: «Аудиторська палата України реєструється в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.»

Тобто, законопроект передбачає обов’язкове членство в Аудиторській палаті України, яка є організацією, що здійснює професійне самоврядування. Особливостей реєстрації крім зазначення, що АПУ є неприбутковою організацією, законом не визначено! Права, обов’язки, повноваження Аудиторської палати України ніяким чином не визначені. Існування інших професійних організацій та їх статус також не передбачено.

Повноваження організації під назвою «Аудиторська палата України» мають номінальний характер і штучно обмежені. Зазначено, що Аудиторська палата України, може виконувати (а може й не виконувати) делеговані повноваження. Тим самим професію аудитора повністю підпорядкували державному органу.

Директиви ЄС та Регламент ні в якому разі не скасовують самоврядування у сфері аудиторської діяльності. В цих документах передбачено тільки додаткові вимоги щодо контролю за проведенням обов’язкового аудиту суб’єктів суспільного інтересу. Навіть запровадження органу суспільного нагляду та поширення його повноважень на всю аудиторську діяльність не відміняє самоврядність в аудиті.

Принцип самоврядності притаманний значній частині професій. В законодавстві сучасної України існує самоврядність суддів, прокурорів, нотаріусів, адвокатів, оцінювачів та інших професій. Цей фундаментальний принцип направлений на протидію корупції та забезпечення належного контролю за професійною діяльністю.

В Україні немає окремого закону про самоврядні професійні організації, які б визначали особливості діяльності таких організацій. Основний закон, згідно якому діють в Україні громадські об’єднання аудиторів і аудиторських фірм – це Закон України «Про громадські об'єднання». Проте, згідно п.2 статті 2 Закон України «Про громадські об'єднання» дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення:…5) саморегулівних організацій, організацій, які здійснюють професійне самоврядування.

Законом України «Про громадські об’єднання» встановлені принципи, за якими створюються такі об’єднання, і одним з таких принципів є добровільність об’єднання громадян. Проект Закону Міністерства фінансів передбачає обов’язкове, автоматичне і незаперечливе членство всіх аудиторів України в Аудиторській палаті України. Виходячи з цієї норми при створенні та функціонуванні Аудиторської палати України як організації, яка здійснює професійне самоврядування у сфері аудиту (краще передбачити у сфері аудиторської діяльності!) законопроект повинен передбачати спеціальні норми створення, реєстрації, функціонування, припинення, повноважень такої організації та її органів.

Крім того, в Законопроекті не визначено порядок регулювання діяльності аудиторських фірм та аудиторів, які не здійснюють обов’язковий аудит, а таких в Україні, згідно звітних даних АПУ за 2014 р., більше 70 % від загальної кількості суб’єктів аудиторської діяльності.

Відповідно до статті 24 «Делегування завдань» Регламенту 537

«1. Держави-члени можуть делегувати або дозволяти компетентним органам відповідно до Статті 20(1) (прим. САУ: НКЦПФР, НКРРФП, НБУ) делегувати будь-які з завдань, які необхідно виконувати відповідно до цього Регламенту, іншим органам чи організаціям, призначеним чи уповноваженим за законом на виконання цих завдань, окрім завдань, що стосуються:

(a) систем забезпечення якості відповідно до Статті 26;

 

(б) розслідувань відповідно до статті 23 цього Регламенту та Статті 32 Директиви 2006/43/EC, викликаних системою забезпечення якості або посиланнями інших органів; та

 

(в) санкцій та заходів відповідно до Статті VII Директиви 2006/43/EC стосовно перевірок забезпечення якості або розслідувань щодо обов’язкового аудиту суб’єктів господарювання, які викликають суспільний інтерес.

Пропонуємо, створюючи Орган суспільного нагляду надати йому ті повноваження, які передбачені Директивою 2006/43/ЄС для нагляду за аудиторськими фірмами і аудиторами, які здійснюють аудит ССІ, та іншими органами та організаціями, які,  як створена за цим Законом Аудиторська палата України, будуть здійснювати повноваження з саморегулювання суб’єктів аудиторської діяльності, крім тих які здійснюють аудит ССІ . Інші повноваження делегувати безпосередньо законопроектом Аудиторській палаті України.

Пропонуємо Розділ IX.ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВРЯДУВАННЯ АУДИТОРІВ викласти в такій редакції:

Редакція, оприлюднена на офіційному сайті Міністерства Фінансів України 17.08.2015 року

Пропозиції учасників розширеного засідання Ради ВПГО «Спілка аудиторів України» від імені професійної аудиторської спільноти України

Стаття 45. Загальні принципи професійного самоврядування аудиторів

1. Метою професійного самоврядування аудиторів є об’єднання на професійній основі зусиль аудиторів для виконання покладених на них цим Законом обов’язків і забезпечення їхніх прав, представництва професійних інтересів аудиторів у державних органах, органах місцевого самоврядування, захисту професійних інтересів та соціальних прав аудиторів, сприяння підвищенню професійного рівня аудиторів та надання їм методичної допомоги, захисту інтересів фізичних і юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості аудиторів.

 

 

 

2. Професійне самоврядування аудиторів функціонує на засадах законності, гласності, незалежності, демократичності, колегіальності, виборності, обов’язковості членства аудиторів та виконання рішень органів професійного самоврядування, прийнятих відповідно до їх компетенції, забезпечення рівних можливостей доступу аудиторів до участі в професійному самоврядуванні.

3. Професійне самоврядування аудиторів здійснюється через Аудиторську палату України. Аудиторська палата України є організацією, яка здійснює професійне самоврядування у сфері аудиту

Стаття 45. Загальні принципи професійного самоврядування аудиторів

1. Метою професійного самоврядування аудиторів є об’єднання на професійній основі зусиль аудиторів для виконання покладених на них цим Законом обов’язків і забезпечення їхніх прав, представництва професійних інтересів аудиторів у державних органах, органах місцевого самоврядування, захисту професійних інтересів та соціальних прав аудиторів, сприяння підвищенню професійного рівня аудиторів та надання їм методичної допомоги, захисту інтересів фізичних і юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості аудиторів, а також здійснення саморегулювання діяльності суб’єктів аудиторської діяльності крім тих, що здійснюють обов’язковий аудит підприємств, що становлять суспільний інтерес.

2. Професійне самоврядування аудиторів функціонує на засадах законності, гласності, незалежності, демократичності, колегіальності, виборності, обов’язковості членства аудиторів та виконання рішень органів професійного самоврядування, прийнятих відповідно до їх компетенції, забезпечення рівних можливостей доступу аудиторів до участі в професійному самоврядуванні.

3. Професійне самоврядування аудиторів здійснюється через Аудиторську палату України. Аудиторська палата України є організацією, яка здійснює професійне самоврядування в аудиторській діяльності.

Стаття 46. Аудиторська палата України

1. Аудиторська палата України є неприбутковою юридичною особою, має свою печатку. Діяльність Аудиторської палати України здійснюється відповідно до законодавства та її статуту. Повноваження Аудиторської палати України визначаються цим Законом та її статутом.

 

 

 

 

 

 

 

 

2. До повноважень Аудиторської палати України належать: представлення інтересів аудиторів у державних та інших установах; забезпечення захисту соціальних та професійних прав аудиторів; участь у проведенні експертиз законопроектів і нормативно-правових актів з питань, пов’язаних з аудиторською діяльністю; забезпечення взаємодії для членів Аудиторської палати України, підготовка практичних керівництв для її членів та інші повноваження.

 

 

 

 

3. Аудиторська палата України може виконувати делеговані повноваження у порядку і на умовах визначених цим Законом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Особи, які включені до Реєстру, стають членами Аудиторської палати України .

Розмір членських внесків та інших платежів членів Аудиторської палати України, необхідних для виконання її функцій, визначає з’їзд аудиторів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Діяльність Аудиторської палати України є публічною. Звіт про діяльність Аудиторської палати України, фінансова звітність, бюджет Аудиторської палати України та звіт про його виконання, інформація про стан аудиторської діяльності в Україні, річні програми роботи та звіти про їх виконання підлягають розміщенню на її офіційному веб-сайті протягом 180 днів після закінчення календарного року.

6. Аудиторська палата України реєструється в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Стаття 46. Аудиторська палата України

1. Аудиторська палата України є неприбутковою юридичною особою, має свою печатку. Діяльність Аудиторської палати України здійснюється відповідно до законодавства та її статуту. Повноваження Аудиторської палати України визначаються цим Законом та її статутом Статут Аудиторської палати України приймається з’їздом аудиторів.

2. Аудиторська палата України здійснює передбачені цим законом повноваження з саморегулювання аудиторської діяльності суб’єктів аудиторської діяльності, крім тих, що здійснюють обов’язковий аудит підприємств, що становлять суспільний інтерес.

3. До повноважень Аудиторської палати України належать: ведення Реєстру; затвердження та впровадження професійних стандартів, проведення підвищення кваліфікації аудиторів, здійснення контролю якості аудиторських послуг, дисциплінарних проваджень, застосування стягнень, представлення інтересів аудиторів у державних та інших установах; забезпечення захисту соціальних та професійних прав аудиторів; участь у проведенні експертиз законопроектів і нормативно-правових актів з питань, пов’язаних з аудиторською діяльністю; забезпечення взаємодії для членів Аудиторської палати України, підготовка практичних керівництв для її членів та інші не заборонені законом повноваження. Аудиторська палата України може виконувати інші делеговані повноваження у порядку і на умовах визначених цим Законом.

4. Щорічно Аудиторська палата  України отримує від суб’єктів аудиторської діяльності, крім тих, що здійснюють обов’язковий аудит підприємств, що становлять суспільний інтерес, звіти про  надані ними послуги, здійснює їх аналіз та подає до Ради нагляду узагальнену інформацію про аудиторську діяльності цих суб’єктів.

5. Рішення з питань, що входять до повноважень Аудиторської палати України, прийняті Радою нагляду в межах її повноважень, є обов’язковими для виконання членами Аудиторської палати України.

6. Особи, які включені до Реєстру, є членами Аудиторської палати України .

Розмір членських внесків та інших платежів членів Аудиторської палати України, необхідних для виконання її функцій, крім тих, розмір і порядок сплати яких визначаються Кабінетом Міністрів України, визначає з’їзд аудиторів.

7. Вищим керівним органом Аудиторської палати України є з’їзд аудиторів.

Самоврядними органами Аудиторської палати України, які здійснюють окремі повноваження щодо регулювання аудиторської діяльності є комітет з освіти аудиторів, комітет з етики та контролю якості аудиторських послуг, дисциплінарна комісія та навчально-методичний центр з наукового і методичного забезпечення аудиту. Самоврядні органи Аудиторської палати України створюються за рішенням з’їзду аудиторів і не мають права делегувати повноваження, визначені цим Законом, іншим суб’єктам.

Керівники самоврядних органів Аудиторської палати України, за рішенням з’їзду аудиторів, можуть здійснювати свої повноваження на постійній основі.
У складі Аудиторської палати України утворюється Виконавчий комітет з семи членів Аудиторської палати України, включаючи Голову та двох його заступників.
Керівництво Виконавчим комітетом Аудиторської палати України здійснює Голова Аудиторської палати України.
ЧлениВиконавчого комітету, за винятком Голови Аудиторської палати України, виконують свої обов'язки на громадських засадах. 
Виконавчий комітет Аудиторської палати України є постійно діючим органом, який діє в період між з'їздами та обирається на 3 роки. Особовий склад Виконавчого комітету, включно з головою Аудиторської палати України вибирається з'їздом аудиторів.
Перебування особи у складі Виконавчого комітету Аудиторської палати України не може перевищувати терміну у шість років поспіль..
Рішення Виконавчого комітету Аудиторської палати України приймаються більшістю голосів від його загального складу і оформляються протоколом. При рівності голосів перевага надається рішенню, за яке проголосував Голова Аудиторської палати України.
За рішенням з’їзду аудиторів України членам Виконавчого комітету, членам самоврядних органів Аудиторської палати України можуть бути оплачені витрати часу для виконання завдань, визначених з’їздом аудиторів (крім участі у засіданнях цих органів), відшкодовані транспортні витрати та витрати на проживання, пов’язані з участю у роботі Виконавчого комітету та самоврядних органів Аудиторської палати України та виконанні її завдань

За рішенням з’їзду аудиторів України можуть утворюватися консультативно-дорадчі органи Аудиторської палати України без права втручання в діяльність зазначених самоврядних органів.

Аудиторська палата України може встановлювати нагороди і заохочення для своїх членів, а також мати свою емблему та символіку. Зміст та порядок використання емблеми і символіки визначається з’їздом аудиторів.

8. Діяльність Аудиторської палати України є публічною. Звіт про діяльність Аудиторської палати України, фінансова звітність, бюджет Аудиторської палати України та звіт про його виконання, інформація про стан аудиторської діяльності в Україні, річні програми роботи та звіти про їх виконання підлягають розміщенню на її офіційному веб-сайті протягом 180 днів після закінчення календарного року.

9. Аудиторська палата України реєструється в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

 

Стаття 47. З’їзд аудиторів України

1.           З’їзд аудиторів може бути черговим або позачерговим. Черговий з’їзд проводиться в другому кварталі кожного року.
2.           Конкретна дата проведення з’їзду визначається Виконавчим комітетом Аудиторської палати України. Якщо до кінця другого кварталу поточного року Виконавчий комітет Аудиторської палати України не визначить дату з’їзду, то його проведення мають право ініціювати професійні організації аудиторів або не менше ста аудиторів.
3.           Делегатами з’їзду мають право обиратися аудитори.
4.           До виключної компетенції з’їзду відносяться наступні питання:

1)           обрання голови, двох заступників та інших членів Виконавчого комітету Аудиторської палати України;

2)           створення самоврядних органів;

3)           обрання членів самоврядних органів;

4)           затвердження статуту Аудиторської палати України, положення про Комітет з освіти аудиторів, положення про Комітет з етики та контролю якості аудиторських послуг, положення про Дисциплінарну комісію;

5)           затвердження планів роботи самоврядних органів та кошторисів на їх виконання;

6)           визначення розміру членських внесків та інших обов’язкових платежів;

7)           заслуховування звітів самоврядних органів та членів Виконавчого комітету;

8)           припинення повноважень посадових осіб та інших членів самоврядних органів;

9)           затвердження змісту та порядку використання емблеми і символіки Аудиторської палати  України;

10)        вступ до міжнародних та інших організацій, вихід з цих організацій.

5.           З’їзд аудиторів може взяти до розгляду інші питання, що мають важливе значення для аудиторської діяльності, за винятком тих питань, які цим Законом віднесені до компетенції інших органів регулювання та нагляду аудиторської діяльності.
6.           Порядок денний, дата, час та місце проведення чергового з’їзду  визначаються організаційним комітетом за місяць до початку його роботи.
7.           Організаційний комітет з проведення з’їзду аудиторів України (далі - Оргкомітет) утворюється за три місяці до його скликання в кількості десяти осіб, з яких п’ять представників делегуються Виконавчим комітетом, а п’ять представників – професійними організаціями аудиторів, пропорційно загальній чисельності членів таких організацій.
8.           Прийняте рішення та інші матеріали щодо скликання з’їзду оприлюднюються в засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті Аудиторської палати України.
9.           З’їзд вважається повноважним, якщо в ньому бере участь більше половини делегатів, обраних на регіональних зборах не менше як у двох третіх адміністративно-територіальних одиницях, визначених відповідним законодавством.
10.        Графік проведення регіональних зборів аудиторів, дата, час та місце визначається Оргкомітетом за два місяці до дня його проведення.
11.        Якщо на регіональних зборах присутні менше половини аудиторів від загальної чисельності, то обрання делегатів на з’їзд здійснюється із розрахунку один представник від десяти аудиторів, які фактично присутні на регіональних зборах. За наявності кворуму делегати обираються пропорційно загальній чисельності аудиторів в регіоні.
12.        Порядок роботи з’їзду та інші процедурні питання визначаються Регламентом, який затверджується з’їздом аудиторів.
13.        Рішення з’їзду аудиторів приймаються шляхом персонального голосування більшістю голосів делегатів, що беруть участь в роботі з’їзду, а з питань припинення повноважень посадових осіб чи відкликання делегованих осіб рішення приймаються двома третинами голосів делегатів, що беруть участь в роботі з’їзду.
14.        Позачергові з’їзди можуть бути скликані Виконавчим комітетом Аудиторської палати України, Радою нагляду, а також на вимогу не менше ста аудиторів.

 

Стаття 48. Формування самоврядних органів аудиторів України

1.           Самоврядні органи аудиторів формуються шляхом висунення для розгляду на з’їзді кандидатів як безпосередньо аудиторами, так і професійними організаціями аудиторів.
2.           Кандидати від аудиторів висуваються із розрахунку один кандидат від ста аудиторів до одного самоврядного органу.
3.           Висунення кандидатур від професійних організацій аудиторів здійснюється із розрахунку один кандидат від ста аудиторів до одного самоврядного органу.
4.           Висунення кандидатів від аудиторів оформлюється підписним листом з визначенням осіб, що їх делегують. Висунення кандидатів від професійних організацій аудиторів оформлюється протоколом з’їзду цієї організації.
5.           За відсутності пропозицій від аудиторів та професійних організацій аудиторів або за необхідності делегування додаткових кандидатур, їх висунення проводиться безпосередньо делегатами з’їзду.
6.           Узагальнення пропозицій від аудиторів та професійних організацій покладається на Оргкомітет. За наслідками розгляду таких пропозицій складається протокол, зміст якого оголошується на з’їзді.
7.           За рішенням з’їзду голосування може бути таємним або відкритим і проводиться окремо по кожному самоврядному органу аудиторів.
8.           Строк повноважень членів самоврядних органів не може перевищувати трьох років та двох строків підряд.

 

Стаття 49. Професійні організації аудиторів України

1.           Аудитори з дотриманням вимог законів України мають право об’єднуватися в громадські організації за професійною ознакою і створювати професійні організації аудиторів з метою об’єднання на професійній основі власних зусиль для сприяння розвитку та поширенню професії незалежних аудиторів, підвищення значення професії аудитора в Україні для задоволення економічних інтересів суспільства, вдосконалення аудиторської діяльності, представництва у державних органах, органах місцевого самоврядування, захисту професійних інтересів та соціальних прав своїх членів, міжнародного визнання кваліфікації українських аудиторів.
2.           Аудитор має право бути повним членом тільки однієї професійної організації аудиторів.
3.           Професійні організації аудиторів мають право в порядку, визначеному цим Законом:
1)           здійснювати підготовку фізичних осіб до складання кваліфікаційного іспиту та іспитів з теоретичних знань з метою атестації аудиторів;
2)           створювати незалежні центри оцінювання знань для проведення кваліфікаційних іспитів та іспитів з теоретичних знань з метою атестації аудиторів;
3)           проводити обов’язкове підвищення кваліфікації аудиторів, які є членами цієї організації; 
4)           здійснювати зовнішній контроль забезпечення якості аудиту та інших аудиторських послуг стосовно аудиторських фірм та аудиторів, що є членами цієї організації окрім тих, що здійснюють обов’язковий аудит підприємств, що становлять суспільний інтерес;
5)           вносити на розгляд Аудиторської палати України проекти нормативно-правових актів і методичних рекомендацій в сфері аудиторської діяльності. 
4.           Професійні громадські організації аудиторів не можуть бути обмежені в реалізації своїх прав, окрім рішення суду, яке набрало законної сили.

 

  1. 2.  Звуваження до РОЗДІЛУ ІІІ «СУСПІЛЬНИЙ НАГЛЯД ЗА АУДИТОРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ»

Проектом Мінфіну передбачається заміна одного регуляторного органу іншим не більш ефективним регуляторним органом.

На чолі процесу регулювання аудиту замість АПУ становиться суто державний орган виконавчої влади – Міністерство фінансів, яке створює орган суспільного нагляду з невизначеним правовим статусом. Повноваження існуючої Аудиторської палати України розподілені між Мінфіном в особі Ради нагляду (яка по суті є підрозділом Міністерства фінансів України, оскільки не має окремого юридичного статусу, персональний склад та бюджет якої затверджується Мінфіном) та Інспекцією із забезпечення якості (статут, виконавчого директора та звітність якої також затверджується Мінфіном). Така схема не може називатися «наглядом», а є державним контролем.

Крім наглядових функцій на Раду нагляду та Інспекцію покладаються суто регуляторні та контрольні функції: реєстрація аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності; впровадження міжнародних стандартів аудиту, дисциплінарні провадження щодо аудиторів, застосування стягнень (ст. 14 проекту), що не відповідає пункту 4 статті 32 Директиви ЄС 43, де передбачено, що система суспільного нагляду несе основну відповідальність за нагляд (тобто чітко про здійснення нагляду за: затвердженням і реєстрацією обов'язкових аудиторів та аудиторських фірм; прийняттям стандартів з професійної етики, внутрішнім контролем якості аудиторських фірм та аудиту; подальшою освітою, контролем якості та системою розслідувань та дисциплінарних санкцій).

Пунктом 5 статті 14 законопроекту передбачено, що певні повноваження можуть бути делеговані Органом суспільного нагляду за аудиторською діяльністю за окремим рішенням Кабінету Міністрів України із зазначенням обсягу делегованих повноважень, порядку звітування та нагляду за їх виконанням, а також підстав для їх відкликання. Крім того, пунктом 14 статті 14 Проекту передбачена не тільки можливість делегування повноважень органом суспільного нагляду іншим органам, установам і організаціям, але і отримання такими органами, установами і організаціями фінансування в порядку, передбаченому для фінансування органу суспільного нагляду. Але не визначено яким суб’єктам  можуть бути делеговані ці повноваження та не встановлено критерії, яким мають відповідати такі суб’єкти.

Відсутність в Проекті критеріїв для відбору, конкретного переліку органів, установ і організацій, яким можуть делегуватися повноваження з регулювання аудиту, а також прозорої процедури делегування та контролю делегованих повноважень, поряд з набуттям права отримання фінансування як обов’язкового щорічного платежу надає можливості маніпулювати законом через прийняття підзаконних актів, також створює поле для корупції.

Проектом передбачений порядок формування та функціонування Ради нагляду, але не передбачений юридичний статус Ради. Згідно Проекту Рада – є органом, який має певні повноваження щодо прийняття рішень, затвердження документів, які є обов’язковими для виконання суб’єктами господарювання (аудиторськими фірмами, аудиторами), організаціями та установами, іншими юридичними особами, здійснення нагляду над іншими юридичними особами.

Проте на орган, який має не визначений статус, не можливо поскаржитися, він не може бути відповідачем в суді тощо. При цьому Інспекція, нагляд за діяльністю якої здійснює Рада, є юридичною особою. Виходячи з такої норми Проекту, рішення Ради не можуть бути обов’язковими до виконання, тому що Рада, не будучи юридичною особою, не буде мати законних інструментів впливу. В такому випадку жодний з суб’єктів нагляду не зможе реалізувати свої права щодо захисту від недобросовісного нагляду.

Відповідно до Директиви 2006/43/ЄС «Країни-члени повинні організувати ефективну систему суспільного нагляду за допущеними аудиторами та аудиторськими фірмами … та призначити компетентний орган, який би відповідав за такий нагляд». Як вбачається з Проекту Рада нагляду є саме таким компетентним органом, а Інспекція є технічним органом, який здійснює безпосередньо функції контролю якості.

Як зазначено вище відповідно до статті 24 Регламенту 537, яким конкретизовані вимоги до нагляду над суб’єктами аудиторської діяльності, що здійснюють обов’язковий аудит суб’єктів суспільного інтересу, «Держави-члени повинні мати можливість делегувати завдання чи дозволяти своїм компетентним органам делегувати будь-які свої завдання, окрім тих, що стосуються систем забезпечення якості, розслідувань та дисциплінарних дій, іншим органам чи організаціям». Таким чином, обов’язковими повноваженнями Органу суспільного нагляду мають залишатися виключно контроль якості аудиторських послуг, розслідування та дисциплінарні дії щодо таких суб’єктів аудиторської діяльності. При цьому Інспекція з контролю якості має виконувати технічні функції з перевірок систем контролю якості і розслідувань, а також безпосереднього виконання дисциплінарних стягнень. Інші повноваження щодо регулювання аудиторської діяльності, в тому числі навчання та сертифікація аудиторів; реєстрація аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності; впровадження стандартів аудиту; контроль за безперервним навчанням аудиторів, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, а також контроль якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності крім тих, що здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності суб’єктів суспільного інтересу, відповідно до Директиви 2006/43/ЄС можуть бути делеговані іншим органам чи організаціям.

В Україні склалася позитивна практика ведення Реєстру аудиторів та аудиторських фірм Аудиторською палатою України. Гармонізація українського законодавства в сфері аудиту з Директивою 2006/43/ЄС передбачає наявність в Україні єдиного Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності але не вимагає створення нового органу для здійснення повноважень щодо ведення Реєстру.

Законопроект не містить жодних застережень і критеріїв відбору для членів Ради окрім того, що вони мають бути практикуючими особами. Але Директива ЄС 43 в частині 18 преамбули передбачає: «… керувати органами суспільного нагляду повинні непрактикуючі особи, а країни-члени повинні впровадити незалежні та прозорі процедури вибору цих непрактикуючих осіб». Щодо семи з одинадцяти членів Ради нагляду не передбачається ні «прозорий вибір», ні обмеження, передбачені для непрактикуючих осіб. Тобто передбачається, що більшість членів цього органу виведена з під дії вимог Директиви 2006/43/ЄС, а цитування Директиви щодо «обрання за прозорою процедурою» чотирьох членів Ради з числа непрактикуючих осіб не є запровадженням вимог ЄС, оскільки не тільки не описує як виглядає така процедура, але навіть не встановлює критерії відбору.

Оскільки аудит – це складний процес, який потребує спеціальних знань, досвіду, а аудиторська діяльність є одним з найбільш складних і важких для належного регулювання видів діяльності, тому що належна аудиторська діяльність включає в себе в тому числі винесення складних суджень, функцію регулювання аудиторської діяльності може виконувати тільки той, у кого є відповідна підготовка в області аудиту та досвід аудиторської діяльності.

Проте, вимога Директиви 2006/43/ЄС про наявності знань у сферах, що стосуються обов’язкового аудиту, до членів Ради суспільного нагляду в Проекті відсутня.

З огляду на вищенаведене пропонуємо наступні зміни та доповнення.

Редакція, оприлюднена на офіційному сайті Міністерства Фінансів України 17.08.2015 року

Пропозиції учасників розширеного засідання Ради ВПГО «Спілка аудиторів України» від імені професійної аудиторської спільноти України

Ст.14. Організація суспільного нагляду

  1. Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю складається з Ради нагляду за аудиторською діяльністю (далі – рада нагляду) та Інспекції із забезпечення якості (далі – Інспекція)

Ст.14. Організація суспільного нагляду

  1. Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю є неприбутковою юридичною особою (організацією, установою), яка складається з Ради, що здійснює функції нагляду за аудиторською діяльністю (далі – Рада нагляду) та Інспекції із забезпечення якості (далі – Інспекція). Орган суспільного нагляду очолює голова, який є одночасно головою Ради нагляду.

Ведення поточних справ в Органі суспільного нагляду здійснює
Секретаріат, який очолює завідуючий. Завідуючий Секретаріатом несе персональну відповідальність за ефективне  використання майна та коштів Органу суспільного нагляду і створення належних умов для виконання функціональних обов'язків членами Ради нагляду.

  1. Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю забезпечує здійснення:

1) реєстрації аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності;

2) впровадження міжнародних стандартів аудиту;

3) контролю за безперервним навчанням аудиторів, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності;

4) контролю якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності;

5) дисциплінарних проваджень щодо аудиторів (суб’єктів аудиторської діяльності), які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності;

6) застосування стягнень.

  1. Повноваження, що можуть бути делеговані Органом суспільного нагляду за аудиторською діяльністю:

 

 

 

 

1) контроль за безперервним навчанням аудиторів, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, крім аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес;

2) контроль якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, крім аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес ; 

3) здійснення дисциплінарних проваджень щодо суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, крім суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес.

  1. Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю здійснює нагляд і несе кінцеву відповідальність за:

1) атестацію аудиторів, реєстрацію аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності;

2) впровадження міжнародних професійних стандартів аудиту;

3) контролю за безперервним навчанням аудиторів, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності;

4) контролю якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності;

5) дисциплінарних проваджень щодо аудиторів (суб’єктів аудиторської діяльності), які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності;

6) застосування стягнень.

  1. Повноваження, які здійснюють інші органи та організації в порядку, визначеному цим законом:

1)                  навчання та сертифікація аудиторів;

2)                  реєстрація аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності;

3)                  контроль за безперервним навчанням аудиторів, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, крім аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес;

2) контроль якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, крім тих, що здійснюють аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес ; 

3) здійснення дисциплінарних проваджень щодо суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, крім тих, що здійснюють аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес.

Стаття 15. Порядок формування та функціонування Ради нагляду

  1. Рада нагляду складається із одинадцяти осіб, по одному представнику від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, Національного банку України, Національної комісії цінних паперів та фондового ринку, національної комісії, що здійснює державне регулювання ринку фінансових послуг, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, Міністерства юстиції України, від вищих навчальних закладів за поданням органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері вищої освіти.

 

Стаття 15. Порядок формування та функціонування Ради нагляду

  1. 1.  Рада нагляду складається із одинадцяти осіб і формується на паритетних засадах шляхом делегування по одному представнику від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, Національного банку України, Національної комісії цінних паперів та фондового ринку, національної комісії, що здійснює державне регулювання ринку фінансових послуг, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, Міністерства юстиції України, від вищих навчальних закладів за поданням органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері вищої освіти та обрання чотирьох незалежних осіб з числа непрактикуючих осіб.

Чотири особи з числа непрактикуючих осіб обираються за прозорою процедурою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Чотири особи з числа непрактикуючих осіб обираються за прозорою процедурою з’їздом аудиторів України, який проводить Аудиторська палата України. Такими особами можуть бути особи, які мають досвід роботи в аудиторських фірмах більше п’яти років, в тому числі на посадах керівників аудиторських фірм, аудиторів, юристів, бухгалтерів-експертів, консультантів, а також науковці в сфері аудиту.

За рішенням Ради нагляду особам з числа не практикуючих осіб за рахунок бюджету Інспекції можуть бути оплачені витрати часу для виконання завдань, визначених Радою з нагляду (крім участі у засідання Ради нагляду), відшкодовані транспортні витрати та витрати на проживання, пов’язані з участю у роботі Ради нагляду та виконання її завдань.

Члени Ради нагляду виконують свої обов’язки на громадських засадах. За рішенням Ради нагляду членам Ради  нагляду в порядку, що не суперечить чинному законодавству, за рахунок бюджету Органу суспільного нагляду можуть бути оплачені витрати часу для виконання завдань, визначених Радою нагляду (крім участі у засідання Ради нагляду), відшкодовані транспортні витрати та витрати на проживання, пов’язані з участю у роботі Ради нагляду та виконання її завдань.

Склад Ради нагляду затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту за поданням відповідних органів та результату конкурсу.

Видалити

Членами ради нагляду можуть бути тільки не практикуючі особи. Члени Ради нагляду призначаються строком на п’ять років. Одна особа не може бути призначена до складу Ради більше двох строків поспіль.

Членами ради нагляду можуть бути тільки не практикуючі особи, які мають знання у сферах, що стосуються обов'язкового аудиту. Члени Ради нагляду призначаються строком на п’ять років. Одна особа не може бути призначена до складу Ради більше двох строків поспіль.

Члени ради нагляду можуть бути відкликані органом, який їх делегував, або з’їздом аудиторів України, який їх обрав, в порядку, визначеному таким органом та з’їздом.

  1. Засідання Ради нагляду відбуваються не рідше, ніж раз на два місяці.
  2. Засідання Ради нагляду відбуваються не рідше, ніж раз на місяць.
    1. До повноважень Ради нагляду відносяться:
    2. До повноважень Ради нагляду відносяться:
 
   

3) нагляд за діяльністю органів, установ, організацій, яким делеговані повноваження

) нагляд за діяльністю Аудиторської палати України та інших органів, установ, організацій, яким делеговані повноваження

7) проведення конкурсу на посаду Виконавчого директора Інспекції та за його результатом подання кандидатури на затвердження керівнику центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

7) проведення конкурсу на посаду та за його результатом призначення Голови Інспекції; та за його результатом подання кандидатури на затвердження керівнику центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

12) схвалення Статуту Інспекції, положення про перевірки з контролю якості та проектів інших нормативних актів з питань віднесених до компетенції Ради нагляду;

12) затвердження Порядку ведення Реєстру, Положення про Інспекцію та її кошторису, Положення про перевірки з контролю якості, Положення про комісію з атестації аудиторів, та проектів інших нормативних актів з питань віднесених до компетенції Ради нагляду;

Додати підпункти в кінці пункту

17) нагляд за комісією з атестації аудиторів

 

18) розгляд скарг на дії Інспекції та рішення комісії з атестації аудиторів.

  1. Повноваження Ради нагляду визначаються цим Законом та її положенням. Положення про Раду нагляду за аудиторською діяльністю затверджується двома третинами голосів членів Ради нагляду та погоджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.
    1. Повноваження Ради нагляду визначаються цим Законом та її положенням. Положення про Раду нагляду за аудиторською діяльністю затверджується двома третинами голосів членів Ради нагляду. та погоджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.
 

Стаття 16. Формування та функціонування Інспекції

Стаття 16. Формування та функціонування Інспекції

  1. Інспекцію очолює Виконавчий директор, який призначається керівником центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, за поданням Ради нагляду строком на п’ять років.

 

 

 

 

 

 

Виконавчим директором та його заступниками можуть бути особи, які мають досвід у сфері аудиту, не мають конфлікту інтересів та які призначені на принципах незалежності тп прозорості. Виконавчий директор призначає та звільняє двох своїх заступників за погодженням з Радою нагляду, а також інспекторів та інших посадових осіб Інспекції відповідно до трудового законодавства. При формуванні умов конкурсу з відбору кандидатури на посаду виконавчого директора Радою нагляду можуть бути встановлені додаткові вимоги до кандидатів на цю посаду. Виконавчий директор призначає та звільняє двох своїх заступників за погодженням з Радою нагляду, а також інспекторів та інших посадових осіб Інспекції відповідно до трудового законодавства.

Інспекцію очолює Виконавчий директор, який призначається керівником центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, за поданням Радою нагляду строком на п’ять років. Виконавчий директор може бути звільнений на підставах, передбачених чинним законодавством. Виконавчий директор здійснює свої повноваження на підставі довіреності, виданої керівником Органу суспільного нагляду. Виконавчий директор має двох заступників. Виконавчим директором та його заступниками можуть бути особи, які мають досвід у сфері аудиту, не мають конфлікту інтересів та які призначені на принципах незалежності та прозорості. Виконавчий директор призначає та звільняє двох своїх заступників за погодженням з Радою нагляду, а також інспекторів та інших посадових осіб Інспекції відповідно до трудового законодавства. При формуванні умов конкурсу з відбору кандидатури на посаду виконавчого директора Радою нагляду можуть бути встановлені додаткові вимоги до кандидатів на цю посаду. Виконавчий директор призначає та звільняє двох своїх заступників за погодженням з Радою нагляду, а також інспекторів та інших посадових осіб Інспекції відповідно до трудового законодавства.

  1. До повноважень Інспекції відносяться:

1) проведення перевірок з контролю якості суб’єктів аудиторської діяльності;

2) ведення Реєстру;

3) підготовка проекту публічного звіту  за результатами здійснення суспільного нагляду та проведення перевірок дотримання суб’єктами аудиторської діяльності стандартів якості та оприлюднення звіту, затвердженого Радою нагляду;

4) перевірка виконання органами, установами, організаціями делегованих повноважень;

5) проведення перевірок та реалізація стягнень за дорученням Ради нагляду;

6) методологічне забезпечення професійної кваліфікації.

 

Інспекція є неприбутковою юридичною особою (організацією, установою). Діяльність Інспекції здійснюється відповідно до законодавства та її статуту. Повноваження Інспекцією визначаються цим Законом та її статутом. Статут Інспекції затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

  1. До повноважень Інспекції відносяться:

1) проведення перевірок з контролю якості суб’єктів аудиторської діяльності;

2) ведення Реєстру;

3) підготовка проекту публічного звіту  за результатами здійснення суспільного нагляду та проведення перевірок дотримання суб’єктами аудиторської діяльності стандартів якості та оприлюднення звіту, затвердженого Радою нагляду;

4) перевірка виконання органами, установами, організаціями делегованих повноважень;

5) проведення перевірок та реалізація стягнень за дорученням Ради нагляду;

6) методологічне забезпечення професійної кваліфікації.

 

Інспекція є відокремленим підрозділом Органу суспільного нагляду з окремим кошторисом в межах бюджету Органу суспільного нагляду. Діяльність Інспекції здійснюється відповідно до законодавства та її положення. Повноваження Інспекції визначаються цим Законом та її положенням. Положення про Інспекцію затверджує Рада нагляду.

 

  1. 3.              Зауваження та пропозиції до положень розділу ІІ Проекту«СТАНДАРТИ АУДИТУ ТА АУДИТОРСЬКИЙ ЗВІТ»

Стаття 12 «Міжнародні стандарти аудиту» Проекту містить загальне положення про те, що аудитори здійснюють аудиторську діяльність відповідно до міжнародних стандартів аудиту (далі – МСА). Таке декларативне положення не передбачає порядку запровадження МСА в Україні, і тим самим їх дискредитує.

В Конституції Міжнародної федерації бухгалтерів зазначено, що МСА є стандартами гармонізації, а не нормативно-правовим актом для конкретної країни. Параграф 3 Передмови до МСА містить норму, що ці стандарти не мають переважної сили над національними законодавчими чи нормативними документами.

Згідно Рекомендацій Міжнародної федерації бухгалтерів кожен МСА в якості національних повинен прийматися окремо, з визначенням його відповідності національному законодавству. Саме такий підхід щодо запровадження МСА в країнах ЄС закладено в Директиві 2006/43/ЄС.

Параграфом 1 статті 26 Директиви ЄС 2006/43/ЄС та статтею 9 Регламенту 537 передбачено: «Країни-члени повинні вимагати від допущених аудиторів та аудиторських фірм виконання обов'язкового аудиту відповідно до міжнародних стандартів аудиту, прийнятих Комісією відповідно до параграфу 3». Параграф 3 визначає перелік обставин для застосування МСА. Такий перелік є вичерпним.

Так, Комісія може приймати міжнародні стандарти аудиту, лише якщо вони:

(a) розроблялись у встановленому порядку, прозоро та під суспільним наглядом, та є міжнародно визнаними;

(б) забезпечують високий рівень довіри та якості річним чи консолідованим фінансовим звітам відповідно до принципів, встановлених Статтею 4(3) Директиви 2013/34/ЄС;

(в) націлені на забезпечення суспільного блага в Союзі; та

(г) не змінюють будь-яких вимог цієї Директиви та не доповнюють їх окрім тих, які вказано в Главі IV та Статтях 27 та 28.

Крім того, в параграфах 4 та 5 статті 26 Директиви 2006/43/ЄС наголошується на можливості встановлення додаткових вимог та процедур до міжнародних стандартів аудиту, а також на пропорційність застосування МСА стосовно малих підприємств, які підпадають під обов’язковий аудит.

Стаття 9 Регламенту 537 конкретизує порядок застосування МСА. В цій статті прямо зазначено, що саме Комісія уповноважена приймати МСА для застосування їх всередині ЄС за умови, що вони не суперечать Директиві і Регламенту ЄС.

У даному випадку обов’язковість застосування МСА в країнах ЄС здійснюється на підставі їх прийняття Комісією. Автоматичного і безумовного запровадження МСА Директива 2006/43/ЄС і Регламент 537 не передбачають. Тому запровадження нормами Закону МСА в якості національних повністю ігнорує їх правовий статус. Жодна країна - член ЄС не застосовує МСА в якості стандартів аудиту без попереднього затвердження стандарту відповідальним органом. У більшості країн ЄС відповідальними за розробку і впровадження стандартів аудиту є професійні організації.

Таким чином, належне запровадження МСА в Україні потребує відповідного регуляторного органу, який буде відповідати за цей напрямок роботи. Передбачений в Проекті порядок запровадження МСА включено з метою обійти необхідність створення регуляторного органу, не підпорядкованого Мінфіну.

Редакція, оприлюднена на офіційному сайті Міністерства Фінансів України 17.08.2015 року

Пропозиції учасників розширеного засідання Ради ВПГО «Спілка аудиторів України» від імені професійної аудиторської спільноти України

Ст.12. Міжнародні стандарти аудиту

1. Аудитори та суб’єкти аудиторської діяльності здійснюють аудиторську діяльність відповідно до міжнародних стандартів аудиту.

2. Застосовуються міжнародні стандарти аудиту, оприлюднені державною мовою  на офіційній веб-сторінці центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

 

Ст.12. Стандарти аудиту

1.               Стандарти аудиту є нормативно-правовими актами, які визначають порядок проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг.
2.               Суб’єкти аудиторської діяльності надають аудиторські послуги відповідно до стандартів аудиту, прийнятих Аудиторською палатою України з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних стандартів аудиту та інших документів міжнародних організацій.
3.               В порядку та на умовах, визначених Міжнародною федерацією бухгалтерів, Аудиторська палата України може приймати рішення щодо запровадження у якості національних Міжнародних стандартів аудиту.
4.               Рішення щодо запровадження Міжнародних стандартів аудиту приймається по кожному стандарту окремо. 
5.               У порядку, визначеному Аудиторською палатою України, застосовуються стандарти аудиту, прийняті Аудиторською палатою України та оприлюднені в мережі Інтернет державною мовою.
  1. 4.               Розділ IV. РЕЄСТРАЦІЯ АУДИТОРІВ ТА СУБ’ЄКТІВ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Гармонізація українського законодавства в сфері аудиту з Директивою ЄС 43 передбачає наявність в Україні єдиного Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності але не вимагає створення нового органу для здійснення повноважень щодо ведення Реєстру. Враховуючи норми пункту 4 статті 46: законопроекту «Особи, які  включені до Реєстру, стають членами Аудиторської палати України.», вважаємо за доцільне не змінювати систему реєстрації суб’єктів аудиторської діяльності.

Редакція, оприлюднена на офіційному сайті Міністерства Фінансів України 17.08.2015 року

Пропозиції учасників розширеного засідання Ради ВПГО «Спілка аудиторів України» від імені професійної аудиторської спільноти України

Стаття 18. Ведення Реєстру

  1. Відомості до Реєстру забезпечує внесення Інспекція.

Стаття 18. Ведення Реєстру

  1. 2.     Внесення відомостей до Реєстру здійснює Аудиторська палата України.
  2. Порядок ведення Реєстру визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.
    1. Порядок ведення Реєстру визначає Рада нагляду.
   

Стаття 20. Подання відомостей до Реєстру

  1. Відомості, які підлягають оприлюдненню в Реєстрі, подаються до Інспекції за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Стаття 20. Подання відомостей до Реєстру

  1. Відомості, які підлягають оприлюдненню в Реєстрі, подаються в Аудиторську палату України за формою, затвердженою Радою нагляду.

 

  1. 5.              Розділ V. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ОБОВ'ЯЗКОВОГО АУДИТУ ТА АУДИТУ ПІДПРИЄМСТВ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ СУСПІЛЬНИЙ ІНТЕРЕС

Закон містить ряд обмежувальних норм, які, на думку членів ВПГО «САУ» матимуть наслідком штучне звужування ринку аудиторських послуг.

Статтею 21 законопроекту встановлені кількісні та якісні вимоги до суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право здійснювати аудит ССІ. При цьому не зрозумілою є процедура підтвердження дотримання таких вимог.

Кількісні вимоги щодо наявності штатних кваліфікованих працівників, частка залучених до надання послуг аудиторів тощо, є формальними і їх перевірка здійснюється технічно шляхом дослідженні поданих суб’єктом аудиторської діяльності документів до органу регулювання (нагляду).

Дотримання якісних показників таких, як: незалежність та об’єктивність аудиторів та ключового партнера, можливість інформування працівниками аудиторської фірми про факти порушень вимог цього Закону, запровадження ефективних організаційних та адміністративних механізмів для попередження, ідентифікації, усунення або управління та розкриття будь-яких ризиків та загроз своїй незалежності, можливо підтвердити тільки під час перевірки системи контролю якості суб’єктів аудиторської діяльності, виходячи з результатів суб’єктивної оцінки такого дотримання із застосуванням професійного судження щодо достатності і відповідності фактичним обставинам конкретного аудиту. Для ідентифікації суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності необхідно розділити вимоги в Законі на формальні (для внесення у відповідний розділ Реєстру) і якісні, необхідні для підтримання відповідного статусу суб’єкта аудиторської діяльності. В той же час, проведення перевірок систем контрою якості для підтвердження відповідності суб’єктів аудиторської діяльності критеріям для виконання аудиту фінансової звітності підприємств суспільного інтересу триватиме певний проміжок часу після прийняття оновленого закону про аудиторську діяльність.

Враховуючі відсутність в Проекті перехідних положень щодо аудиторських фірм, які пройшли перевірки системи контролю якості і здійснювали обов’язковий аудит до набуття чинності новим законом,протягом необхідного для «нового контролю якості» проміжку часув Україні будуть відсутні визнані суб’єкти аудиторської діяльності, які будуть мати право проводити обов’язковий аудит.

Підпунктом 4 пункту 1 Статті 21 висунута вимога: «Суб’єкт аудиторської діяльності для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності має забезпечити:  …

4) достатній рівень кваліфікації та досвіду аудиторів і персоналу, який залучається до надання послуг у відповідності із міжнародними стандартами аудиту. Щонайменше в суб’єкті аудиторської діяльності за основним місцем роботи має працювати не менше трьох аудиторів. При наданні послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, за основним місцем роботи має працювати не менше п’яти аудиторів із загальною чисельністю штатних кваліфікованих працівників, які залучаються до виконання завдань, не менше п’ятнадцяти осіб, та мінімум дві особи з яких мають сертифікати (дипломи) професійних організацій, що підтверджують високий рівень знань з міжнародних стандартів фінансової звітності. Перелік професійних організацій, сертифікат (диплом) яких свідчить про високий рівень відповідних знань, затверджується Радою з нагляду;»

Директивами ЄС не передбачено вимоги щодо кількості працюючих аудиторів 3 та при аудиті суспільно значущих підприємств - 5 осіб із загальною чисельністю штатних працівників 15 осіб. Запропоновані проектом МФУ новації призведуть не до розширення ринку аудиторських послуг, а до скорочення числа суб’єктів аудиторської діяльності та чисельності працюючих аудиторів, так як обмежують їхнє право на працю, а також обмежують конкуренцію. (Ст. 42 Конституції України передбачено, що не допускається неправомірне обмеження конкуренції.) Крім того вимога  наявності сертифікатів (дипломів) професійних організацій, що підтверджують високий рівень знань з МСФЗ, за переліком Ради нагляду – це пряма корупційна складова та створення неправомірних переваг для окремих невизначених законом організацій!

Крім того, підпункт 5 пункту 1 статті 21 чітко встановлено ще й співвідношення кількості працівників, що працюють за основним місцем роботи до кількості залучених до надання цих послуг працівників, які не є працівниками за основним місцем роботи суб’єкта аудиторської діяльності.

Такі нечіткі визначення вносять плутанину у поняття вимог до аудиторів, що проводять обов'язковий аудит та аудиторів, що проводять аудит підприємств, що становлять суспільний інтерес. Вбачається необхідність чітко розмежувати зазначені вимоги та виробити єдині підходи до кваліфікаційних визначень суб’єктів аудиторської діяльності.

Встановлення співвідношення ж штатних та позаштатних працівників вважаємо взагалі нормою, що суперечить іншим нормам чинного законодавства, та, насамперед, Конституції України, оскільки обмежує право людини (в даному випадку, аудитора) на труд.

Є такою, що суперечить чинному законодавству України кваліфікаційна вимога як наявність мінімум двох осіб, що мають сертифікати (дипломи) професійних організацій, що підтверджують високий рівень знань з міжнародних стандартів фінансової звітності. Перелік професійних організацій, сертифікат (диплом) яких свідчить про високий рівень відповідних знань, затверджується Радою з нагляду.

Отримання сертифікату аудитора вже підтверджує високий рівень знань та професійність аудитора. Після прийнятті Аудиторською палатою України в якості національних Міжнародних стандартів аудиту знання аудиторів з національним сертифікатом не можуть бути нижчими, ніж з міжнародним, оскільки національні аудитори також працюють за Міжнародними стандартами аудиту та, у тому числі, здають відповідні іспити. Встановлення ж переліку таких професійних організацій, та, відповідно, і можливі зміни в цьому переліку лише дають можливість постійного маніпулювання кваліфікаційними вимогами та їх фактичного не визначення.

Тому пропонуємо виключити зазначені обмеження.

Прийняття передбачених законопроектом вимог свідомо призводить до встановлення недобросовісної конкуренції, тобто, завчасне порушення правил, торгових та інших чесних звичаїв у підприємницькій діяльності. Так, відповідно до п. 2 ст. 32 Господарського кодексу України під недобросовісною конкуренцією розуміється, зокрема, «…створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції…».

Вимоги до суб’єкта аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, викладені у законопроекті, підтверджують, що Міністерство фінансів має за мету звузити коло суб’єктів аудиту шляхом введення критеріїв, які заздалегідь не можуть бути виконані.

Якщо проаналізувати стан суб’єктів аудиторської діяльності України, то жодна аудиторська фірма з інших, крім Києва, регіонів не зможе надати послуги з обов’язкового аудиту підприємствам суспільного інтересу: не виконуються як вимоги щодо кількості аудиторів, так і вимоги щодо кількості кваліфікованих працівників.

Підпункт 5 пункту 1 статті 21: «достатній рівень забезпеченості працівниками за основним місцем роботи для виконання завдань з обов’язкового аудиту фінансової звітності. Зокрема, кількість залучених до надання цих послуг аудиторів та інших працівників, які не є працівниками за основним місцем роботи суб’єкта аудиторської діяльності, не може перевищувати 30 відсотків від працівників за основним місцем роботи на будь-яку дату.

На думку членів ВПГО «САУ» це пряме втручання у комерційну діяльність суб’єкта аудиторської діяльності.

Підпунктом 9 пункту 1 статті 21 передбачено використання відповідних систем, ресурсів для забезпечення системного та регулярного надання послуг з обов’язкового аудиту.

Що саме є відповідними системами та ресурсами для забезпечення системного та регулярного надання послуг з обов’язкового аудиту? Хто визначатиме відповідність цих систем? У якому порядку? На нашу думку цим пунктом також закладаються можливості для розширеного та неоднозначного тлумачення норм закону та створюються передумови для корупції.

Пунктом 5 статті 27 проекту Закону передбачено обов’язок (!) підприємств, що становлять суспільний інтерес, надавати Інспекції підтвердження процедури відбору аудиторської фірми. По-перше, отримання такої інформації не передбачено повноваженнями Інспекції відповідно до пункту 2 статті 16 проекту Закону, а по-друге, отримання такої інформації є прямим втручанням Інспекції у діяльність підприємства і носить ознаки корупційної складової.

Пункт 2 статті 35 «Звіт про прозорість»: містить перелік інформації, яка повинна бути включена до такого звіту. Підпункт 2 цього пункту визначає, у разі якщо суб’єкт аудиторської діяльності є членом мережі, в звіті про прозорість вказується, крім іншого, прізвище, ім’я, та по батькові аудиторів та/або назви аудиторських фірм, які є членами аудиторської мережі, а також країни, в яких вони зареєстровані. З наведеної норми можна зрозуміти, що необхідно вказувати перелік всіх аудиторських фірм та аудиторів, які є членами мережі. Це може бути не можливо зробити фізично. Пропонуємо замінити цю норму на «для тих членів мережі, які отримували протягом звітного року дохід від здійснення аудиторської діяльності в Україні прізвище, ім’я, та по батькові аудиторів та/або назви аудиторських фірм, які є членами аудиторської мережі, а також країни, в яких вони зареєстровані».

Статтями 34, 35 та 36 передбачено складання та подання звітності та іншої інформації суб’єктами аудиторської діяльності. Проте в законопроекті відсутні  норми , що встановлюють  повноваження з розробки форм, термінів  подання  звітності та ін.

Ми не наводимо порівняльну таблицю з пропозиціями щодо змін та доповнень до розділу V законопроекту, оскільки наведені в законопроекті норми є незрозумілими, не відповідними чинному законодавству, і зазначений розділ потребує суттєвої переробки.

  1. 6.    Розділ VI. АТЕСТАЦІЯ АУДИТОРІВ

Вплив Міністерства фінансів на аудиторську діяльність не обмежується підпорядкуванням йому системи регулювання та нагляду за аудиторською діяльністю. Міністерство фінансів повністю підпорядковує собі одноосібно систему сертифікації аудиторів (яка в законопроекті втрачає навіть назву – сертифікація). Згідно статті 38 «Атестація аудиторів» передбачається, що положення та персональний склад комісії з атестації затверджується Мінфіном, тобто регулювання процесу входу в професію буде повністю здійснюватися органом державної виконавчої влади.

Оскільки комісія з атестації формується шляхом безпосереднього делегування осіб до її складу відповідними повноважними органами необхідність затвердження її персонального складу Міністерством фінансів втрачає сенс.

Бути головою атестаційної комісії поряд з представником Мінфіну може бути на таких же засадах представник НБУ, Національних комісій.

Відповідно до п.4 статті 32 Директиви 2006/43/ЄС «Компетентний орган повинен нести кінцеву відповідальність за нагляд за:

(a) допуском та реєстрацією допущених аудиторів та аудиторських фірм»

Виходячи з наведеного саме Орган суспільного нагляду несе кінцеву відповідальність за атестацію (сертифікацію) аудиторів і тому саме Рада нагляду, а не Міністерство фінансів України, повинна затверджувати документи з регулювання цього процесу.

Пунктом 18 статті 38 законопроекту передбачено, що удосконалення професійних знань аудиторів можуть проводити: юридичні особи, які відповідають встановленим вимогам; професійні організації аудиторів та бухгалтерів

Вимоги або критерії проектом не встановлені. Ця норма в такому вигляді надає можливості Міністерству фінанасів маніпулювати вибором юридичних осіб та професійних організацій через невизначеність вимог та створює умови для корупції, а також використання відповідальною особою Міністерства фінансів адміністративного ресурсу для просування «своєї» професійної організації.

Тому пропонуються такі зміни до Проекту:

Редакція, оприлюднена на офіційному сайті Міністерства Фінансів України 17.08.2015 року

Пропозиції учасників розширеного засідання Ради ВПГО «Спілка аудиторів України» від імені професійної аудиторської спільноти України

Стаття 38. Атестація аудиторів

  1. Атестація аудиторів здійснюється комісією з атестації.

Головою комісії з атестації за посадою є заступник керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Персональний склад комісії з атестації затверджує керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Строк повноважень членів комісії з атестації становить три роки. Положення про комісію з атестації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Стаття 38. Атестація аудиторів

  1. Атестація аудиторів здійснюється комісією з атестації.

Голова комісії з атестації обирається з членів комісії простою більшістю голосів.

 

 

Персональний склад комісії з атестації затверджує Рада нагляду.

 

 

 

 

Строк повноважень членів комісії з атестації становить три роки. Положення про комісію з атестації затверджується Радою нагляду.

 

  1. 7.     РОЗДІЛ VII.  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ

Із змісту ст. 39. Контроль якості аудиторських послуг випливає, що контроль якості аудиторських послуг не здійснюється щодо аудиторських послуг з ініціативного аудиту, огляду фінансової звітності, інших завдань з надання впевненості, відмінних від обов’язкового аудиту. На нашу думку, це не сприятиме загальному підвищенню рівня довіри до аудиторських послуг. Більше того, Міжнародний стандарт контролю якості 1 передбачає, що стандарти контролю якості застосовуються у всіх професійних бухгалтерських (аудиторських) фірмах, які виконують аудити і огляди фінансової звітності, а також інші завдання з надання впевненості, і надають супутні послуги.

Вважаємо, що у законі доречно передбачити, що контроль якості суб’єктів аудиторської діяльності, крім тих, що виконують аудит ССІ, здійснюється Аудиторською палатою України та іншими професійними організаціями аудиторів.

Пунктом 4 цієї ж статті передбачено, що контроль якості аудиторських послуг проводиться Інспекцією.

Пунктом 17 передбачено: «У разі делегування повноважень з перевірки контролю якості щодо окремих суб’єктів аудиторської діяльності відповідний орган здійснює повноваження, визначені для Інспекції».

До цього у підпункті 2 пункту 5 статті 14 передбачено, що можуть бути делеговані повноваження з контролю якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, крім аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, проте не визначено кому та за якими критеріями.

З зазначених норм законопроекту не зрозуміло: хто та як часто буде проводити контроль якості аудиторських послуг у випадку, якщо суб’єкт аудиторської діяльності не виконує обов’язковий аудит суб’єктів суспільного інтересу, але виконує обов’язковий аудит інших підприємств; хто та як часто буде проводити контроль якості аудиторських послуг у випадку, якщо суб’єкт аудиторської діяльності не виконує обов’язковий аудит суб’єктів суспільного інтересу, але виконуємо ініціативний аудит, огляд фінансової звітності та інші послуги з надання впевненості для таких суб’єктів; якщо суб’єкт аудиторської діяльності виконує лише ініціативний аудит фінансової звітності та надає інші аудиторські послуги?

  1. 8.              В законопроекті відсутні розділи з прав та обов’язків суб’єктів аудиторської діяльності та аудиторів під час здійснення ними аудиту та наданні інших послуг.

Такі розділи є загально передбаченими у законах України, що регулюють професійну діяльність. Їх відсутність свідчить про механічне переписування до законопроекту норм Директиви ЄС без урахування специфіки правил національної законотворчості.

 

  1. 9.      Зауваження та пропозиції до положень розділу ХІ Проекту  «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ»

Проект фактично запроваджує нову систему регулювання аудиторської діяльності замість того, щоб впровадити суспільний нагляд в існуючу систему. Таким чином, руйнується існуюче правове поле аудиторської діяльності.

Набрання чинності Закону зумовить питання про статус діючих суб’єктів аудиторської діяльності та про те, як регулюються відносини аудиторів з попереднім регулятором.

Прикінцеві положення Проекту не дають відповіді на запитання:

  • Чи перебувають в правовому полі суб’єкти аудиторської діяльності на момент набуття чинності Законом?.
  • Чи діють свідоцтва про проходження перевірки системи контролю якості, видані Аудиторською палатою України відповідно до чинного Закону «Про аудиторську діяльність»?
  • Чи зараховується аудиторам підвищення кваліфікації, які проходили удосконалення знань в році набуття чинності нового Закону, але за попереднім порядком?

Не врегулювання нормами Прикінцевих положень цих та інших практичних питань приведе до порушення законних прав аудиторів та аудиторських фірм.

  1. 10.          Крім зазначених вище спірних та проблемних питань, проект містить ще багато невизначеностей, таких як надання Кабінету Міністрів України права встановлювати особливості здійснення аудиторської діяльності стосовно певних завдань у відповідності із міждержавними угодами, укладеними від імені Уряду України з урядами інших країн відповідно до законодавства, або з інших підстав.

Це створює основу для того, що регулювати з боку держави аудиторську діяльність стане можливим через інші нормативні акти, які виходитимуть далеко за рамки профільного закону, з політичних підстав або внаслідок лобіювання чиїх-то інтересів.

Питання відповідальності аудиторів, проблеми перехідного періоду з точки зору відносин аудиторів з попереднім регулятором та клієнтами, вимоги до умов договорів, укладених до набрання чинності законом, сертифікація та контроль якості у перехідних період тощо потребують доопрацювання.

ВПГО «Спілка аудиторів України» ще раз наголошує, що система регулювання аудиту в Україні потребує реформування та вдосконалення, але не в бік посилювання державного регулювання, а в бік розвитку інститутів самоврядування та саморегулювання професії при сильному суспільному нагляді (англ.. «Public Oversight»).

Таким чином, незважаючи на певні позитивні новації проекту, в ньому відсутня децентралізація, збалансоване регулювання та дійсно суспільний нагляд за аудиторською діяльністю, не закладені основи для знищення корупції, запровадження суспільного нагляду, очищення ринку від несумлінних аудиторів, розширення ринку аудиторської діяльності та збільшення довіри до професії аудитора, а його недоліки роблять проект в цілому неприйнятним для аудиторської спільноти та українського суспільства.

На підставі вищевикладеного звертаємо Вашу увагу, що даний законопроект в цілому потребує суттєвого доопрацювання.

 

 

Президент ВПГО «Спілка аудиторів України»                                             Н.І.Гаєвська

 

Шановні члени Ради, комісій та керівники територіальних відділень ВПГО «САУ»! Пропонуємо до обговорення  та висловлення пропозицій

 

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ МОНІТОРІНГУ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ, яке було розглянуто на засіданні Ради 09.06.2015 р.

 

З повагою,

виконавча дирекція ВПГО «САУ»

ПЕРЕГЛЯНУТИ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ МОНІТОРІНГУ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ

 

 

374160
Сьогодні відвідувачів
Вчора відвідувачів
За тиждень відвідувачів
Минулого тижня
За місяць відвідувачів
Минулого місяця
Всього відвідувачів
1020
3489
17999
348315
36827
54463
374160